Ви є тут

Продовольча безпека в Україні у 2016 році. Огляд основних індикаторів

08.08.2017

Продовольча безпека – це такий рівень
продовольчого 
забезпечення населення,
який гарантує соціально-політичну 
стабільність у суспільстві, виживання
і розвиток нації, 
особи, сім'ї, стійкий
економічний розвиток.

 

Економічний дискусійний клуб пропонує чергову публікацію щодо оцінки рівня продовольчої безпеки України у 2016 році.[1]

Індикатор 1. Добова енергетична цінність раціону людини

Минулий – 2016 рік – став третім роком поспіль, коли відбувалося скорочення середньодобової поживності раціону українця, яка скотилася до рівня початку двохтисячних. За даними статистики, у минулому році в середньому українці споживали 2742 ккал на добу, або на 57 ккал менше, ніж роком раніше. При цьому калорійність раціону все ще на 10% перевищує гранично допустимий рівень для цього індикатора – 2500 ккал.

Статистичні дані доводять, що середньостатистичний українець тяжіє до вегетаріанства. Щоправда, у більшості випадків, це викликано не життєвими переконаннями, а  переважно фінансовими можливостями. Так, у 2016 році лише 29% середньодобового раціону забезпечувалося за рахунок споживання продукції тваринництва, що майже у 2 рази менше  від необхідного для здорового харчування рівня  (55%).

Щодня житель України споживав в середньому 84 грами протеїнів, що є одним із найнижчих показників серед країн ЄС та  на 18% менше середнього рівня цього показника у  розвинених країнах (103 грами на добу)[2]

Індикатор 2.  Достатність споживання окремого продукту[3]

У минулому році середньодушове споживання продуктів харчування погіршилося у 6 із 10 основних продовольчих груп: молокопродукти, яйця, фрукти, цукор, олія, хлібопродукти.   

Тільки по трьох, найбільш економічно доступних продовольчих групах, споживання знаходилося на рівні (або перевищило) встановлену раціональну норму: хліб та хлібопродукти; овочі та баштанні; картопля.

(на особу на рік, кілограмів)

По інших групах коефіцієнт достатності споживання був меншим одиниці. Особливо суттєво відстає від норм, споживання населенням країни продукції тваринного походження та фруктів. Зокрема, рекомендований рівень по м’ясу забезпечено на 64%, молоку  та плодах  – на 55%, рибі – на 48%. 

Споживання основних видів продовольства у 2016 році у розрізі регіонів
(за даними Держстату)

(на одну особу за рік; кілограмів, штук)

Індикатор 3. Щільність шляхів сполучення

Індикатор щільності автомобільних доріг використовується ФАО для оцінки фізичної доступності продовольства для населення. Чим вища концентрація доріг  на одиницю площі, тим легше забезпечити доставку продовольства у будь-який куточок країни.

В Україні на 100 км2 площі припадає 28 км автодоріг з твердим покриттям та 3,6 км залізничних колій. За останніми опублікованими ФАО даними, у середньому у світі на 100 км2 площі припадає 25,3 км доріг з твердим покриттям та 0,9 км залізничних колій, а для розвинених країн ці показники в середньому становлять  32,7 км та 1,3 км відповідно.

Індикатор 4. Економічна доступність продуктів харчування

У 2016 році середньомісячні  загальні сукупні витрати одного домогосподарства[4] складали 5720,37 гривні на місяць, а сукупні споживчі витрати − 5331,53 гривні на місяць. При цьому щомісяця домогосподарством на харчування спрямовувалося в середньому 2944,32[5] гривні.

Тобто, індикатор економічної доступності становив 51,5% при його 60-ти відсотковому граничному критерії. Порівняно з 2015 роком даний показник зменшився на 1,7 відсоткових пункти.

Якщо ж брати до уваги не загальні, а лише споживчі сукупні витрати домогосподарств[6], то частка витрат на продукти харчування склала 55,3% (у 2015 році – 58,9%).

На перший погляд, ніби відбулося покращення економічної доступності нашого населення до продовольства. Проте, взявши до уваги проаналізовані попередні два індикатори щодо калорійності раціону та достатності споживання окремих продуктів, де зафіксовано помітне погіршення,  слід розуміти, що тут відбулася лише математична гра цифр.

Вся справа у змінах, які сталися у структурі споживчих витрат домогосподарств. За рахунок триразового подорожчання у останні 2 роки тарифів на житло, воду та енергоносії, споживчі витрати домогосподарств  за цим напрямом суттєво зросли. Наприклад, якщо у 2015 році порівняно з 2014 роком питома вага витрат населення на оплату ЖКП зросла на 2,2 відс. пункти, то упродовж 2016 року частка цих витрат піднялася ще на 4,7 відсоткових пункти.

Тобто, у даному випадку, мова йде не про покращення економічного доступу до продуктів харчування за рахунок зростання купівельної спроможності  українців, а про переорієнтацію сімейних бюджетів на оплату ЖКП, навіть на шкоду якості та кількості харчування (підтверджується показниками індикатора 1 та 2). 

Що стосується структури споживчих витрат на продукти харчування, то порівняно з попереднім роком значних змін тут не спостерігалося. Перше місце посідають  витрати на: м'ясо і м’ясопродукти – 22% (657 грн. на домогосподарство на місяць), хліб і хлібопродукти – 15 % (439 грн.), молоко і молочні продукти – 13 % (386 гривень).

У регіональному розрізі найменша частка на продукти харчування від сукупних споживчих витрат – 48,1% − зафіксована у  домогосподарствах Луганської області. Натомість домогосподарства Рівненської області на продовольство витрачали 63,2% від своїх споживчих сукупних витрат, що на 3,2 відс. пункти перевищує встановлений граничний критерій для цього індикатора.

Порівняння структури споживчих витрат на продовольство в Україні з окремими країнами ЄС, пост-радянського простору та США виглядає не на користь нашої держави.

Питома вага витрат на харчування в Україні подекуди в 4-5 разів вище, ніж у країнах Євросоюзу. Навіть порівняно з країнами колишнього СРСР, найвища частка витрат на продовольство  в українців.

Індикатор 5. Диференціація вартості харчування за соціальними групами

У 2016 році 20% домогосподарств з найбільшими доходами (вищий квінтіль) в середньому витрачали на харчування 3650,14 гривні на місяць, а 20% домогосподарств з найменшими доходами (нижчий квінтіль)  – 2289,53 гривні.

Виходячи з цього, коефіцієнт диференціації вартості харчування за соціальними групами становив 1,59 проти 1,48 у 2015 році. Найбільша диференціація у споживанні у межах вищого та нижчого квінтилів не один рік поспіль спостерігається по продукції тваринного походження (м'ясо, риба молоко), а також фруктово-ягідній групі (у 1,7 – 2,1 раза).  

Необхідно звернути увагу на те, що українці, які за рівнем середньодушових еквівалентних доходів належать до першого квінтіля (середньодушові еквівалентні доходи не перевищують 1680 грн.), практично перебувають на межі продовольчої небезпеки, оскільки частка їх  споживчих витрати на продовольство перевищує  встановлений граничний критерій  та становить 60,4%.

Індикатор 6. Продовольча незалежність за окремим продуктом

Задоволення потреб населення у продовольстві, у межах його купівельної спроможності, у 2016 році, як фактично у всі роки незалежності України, забезпечувалося, переважно, за рахунок продукції вітчизняного виробництва.

Водночас по трьох групах продовольства частка імпорту традиційно перевищує встановлений 30-ти відсотковий граничний критерій для цього індикатора. Найвищий рівень імпортозалежності – майже 75% − відмічався по групі "риба і рибопродукти", оскільки  90% імпортних поставок припадає на види риб, які видобуваються виключно у водах морських економічних зон інших держав, що пов’язано з особливостями їх біологічного циклу.

Перевищення граничного критерія по групі "олії рослинні", обумовлено імпортом тропічних олій (пальмова та кокосова олії займають понад 90% імпорту), які користуються активним попитом у вітчизняних виробників  харчової промисловості. 

Імпортозалежність по групі "плоди та ягоди" пов’язана із ввезенням значних обсягів екзотичних плодів, культивування яких не властиве для України (банани, цитрусові, ківі тощо).

 (тис. тонн, у перерахунку на основний продукт)

РЕЗЮМЕ

_______________________________________

[1] публікацію підготовлено на основі індикаторів, якими оперує Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО), а також відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання продовольчої безпеки» від  05.12.2007 № 1379.     

[2] за даними публікації « FAO - FOOD SECURITY INDICATORS», грудень  2016 р.;  

[3] рекомендовані норми споживання основних виді продуктів харчування у межах встановлених продовольчих груп, визначаються  МОЗ України. Оптимальною вважається ситуація, коли фактичне споживання продуктів харчування особою впродовж року відповідає рекомендованій нормі, тобто коефіцієнт співвідношення між фактичним і раціональним споживанням дорівнює одиниці;

[4] у 2016 році середній еквівалентний розмір домогосподарства становив 2,11 особи;

[5] під витратами на харчування тут наведена сума витрат на продукти харчування та безалкогольні напої, а також харчування поза домом;

[6] Сукупні витрати складаються з суми споживчих та неспоживчих сукупних витрат. Сукупні витрати включають фактично сплачені грошові витрати домогосподарства, вартість натуральних надходжень, суми пільг та безготівкових субсидій.

Вартість подарованих домогосподарством родичам та іншим особам продуктів харчування, отриманих з особистого підсобного господарства, включається до сукупних витрат у зв’язку з постійним характером цієї допомоги. Сукупні витрати характеризують структуру використання домогосподарством сукупних ресурсів.

Споживчі сукупні витрати складаються з грошових витрат, а також – вартості спожитих домогосподарством продовольчих товарів, отриманих з особистого підсобного господарства та в порядку самозаготівель або подарованих родичами та іншими особами, суми отриманих пільг та безготівкових субсидій на оплату житла, комунальних продуктів та послуг, суми пільг на оплату телефону, проїзду в транспорті, туристичних послуг, путівок на бази відпочинку тощо, на оплату ліків, вітамінів, інших аптекарських товарів, медичних послуг (у тому числі стоматологічних послуг, проведення обстеження та отримання процедур, лікування в стаціонарі тощо).

Неспоживчі сукупні витрати складаються з грошових та негрошових витрат домогосподарства на допомогу родичам та іншим особам; витрат на купівлю нерухомості, на капітальний ремонт, будівництво житла та господарських будівель, на купівлю великої рогатої худоби, коней та багаторічних насаджень для особистого підсобного господарства, на придбання акцій, сертифікатів, валюти, вкладів до банківських установ, аліментів, податків (крім прибуткового), зборів, внесків та інших грошових платежів, використаних заощаджень, позик та повернених домогосподарством боргів.