Ви є тут

Продуктивність ресурсів у Європейському Союзі у 2017 році

12.09.2018

Підвищення ефективності використання ресурсів є одним із ключових елементів для забезпечення сталого економічного зростання.

Ресурсозберігаюча Європа є однією з головних ініціатив стратегії "Європа 2020", що підтримує перехід до ресурсозберігаючої економіки з низьким рівнем викидів вуглецю для досягнення сталого зростання. Ефективність ресурсів є головним показником цієї ініціативи.

Для оцінки ефективності використання ресурсів, які споживаються на внутрішньому ринку, в Євросоюзі щорічно розраховується показник «продуктивність ресурсів[1]», як співвідношення між валовим внутрішнім продуктом (ВВП) та внутрішнім споживанням всіх матеріальних ресурсів. Ефективність ресурсів зростатиме у тому випадку, коли економіка, виміряна за ВВП, збільшуватиметься швидше, аніж споживання сировини.

За даними Євростату, у 2017 році продуктивність ресурсів у Європейському Союзі зросла до 2,04 €/кг, тобто на 39% порівняно з 2000 роком, та на 0,6% перевищила рівень  2016 року.

Фінансово-економічна криза в період з 2008 по 2009 роки мала чіткий вплив на траєкторію продуктивності ресурсів ЄС. Після помірного зростання в докризову епоху, продуктивність ресурсів зазнала значного підйому під час кризи через значне падіння внутрішнього матеріального споживання. Криза торкнулася матеріально-інтенсивних галузей виробництва та будівництва більше, ніж решти економіки, наприклад, сфери послуг. Високі темпи зростання продуктивності ресурсів за рахунок підвищення економічної активності в ЄС спостерігаються і донині. Так, за період 2000−2017 років ВВП ЄС+-28 зріс на 26,8%, а внутрішнє ресурсне споживання знизилося на 8,6%.

Рівень продуктивності ресурсів суттєво розрізняється поміж держав-членів ЄС. Це залежить від природних ресурсів країни, від структури промислового виробництва, обсягів будівельної галузі, моделі споживання,  джерел енергії тощо.

Серед країни Євросоюзу у 2017 році найвищі показники продуктивності ресурсів (з урахуванням паритету купівельної спроможності) були зареєстровані у Нідерландах (3,96€/кг), Великобританії (3,56 €/кг), Італії (3,38 €/кг) та Іспанії (3,16€/кг). На протилежному кінці шкали знаходилися чотири держави, де ресурсна продуктивність нижче 1 €/кг − Болгарія (0,71€/кг), Румунія (0,75€/кг), Естонія (0,78€/кг) та Латвія (0,88€/кг).

У 2017 році у розрахунку на одного мешканця ЄС було спожито 13,6 тонни ресурсів (біоресурси, метали, енергетичні ресурси тощо), проти 15,6 тонн у 2000 році. Таким чином, за 17 років зменшення навантаження на навколишнє середовище склало 2 тонни на особу. Серед країн-членів ЄС спостерігається широка варіативність рівня внутрішнього ресурсного споживання: від 9 тонн на особу у Італії, Великобританії, Іспанії, Нідерландах, Хорватії до майже 30 тонн у Фінляндія, Норвегії, Естонії.

Крім того, відмінності серед країн, спостерігаються і у структурі внутрішнього ресурсного споживання, на що впливає щільність населення, обсяги будівництва, розвиток інфраструктури, рівень використання природних ресурсів, спеціалізація економіки, використання відновлювальних джерел енергії. 

Загалом, у ЄС-28  структура внутрішнього ресурсного споживання виглядає наступним чином: найвища питома вага припадає на неметалеві копалини (48%), на другій позиції – біомаса (25%), далі – енергетичні мінерали (22%), найменша частка у металевих руд (5%).

____________________________

[1] в Україні показник, аналогічний до європейського показника продуктивності ресурсів, не розраховується.