Ви є тут

Витрати на робочу силу в Україні та Європейському Союзі

22.04.2016

Важливим чинником, що впливає на процес відтворення робочої сили, є її фактична вартість, що складається з витрат роботодавця на її утримання. Визначення вартості робочої сили, а також структури витрат на її утримання є предметом вивчення в країнах з ринковою економікою.

Необхідність збору країнами світу зазначеної інформації не рідше ніж раз на п’ять років закріплена у Конвенції про статистику праці, прийнятій Генеральною конференцією Міжнародної організації праці (МОП) у 1985 році.

Відповідно до Резолюції витрати на утримання робочої сили – це витрати роботодавця, пов’язані з утриманням робочої сили, які включають такі 10 груп:

  • пряма оплата праці;
  • оплата за невідпрацьований час;
  • премії та винагороди;
  • харчування, напої, паливо та інші видатки у натуральній формі;
  • витрати на оплату житла працівників, які бере на себе роботодавець;
  • витрати роботодавців на соціальне забезпечення;
  • витрати на професійне навчання;
  • витрати на культурно-побутове обслуговування;
  • інші витрати на утримання робочої сили;
  • податки та відрахування, що відносяться до витрат на утримання робочої сили.

Слід зазначити, що українські органи статистики розпочали здійснювати та оприлюднювати повномасштабне обстеження витрат на робочу силу, починаючи з 2010 року, а періодичність його проведення – раз на чотири роки.

Економічний дискусійний клуб  проаналізував рівень та структуру витрат на робочу силу в нашій державі та країнах ЄС.

В  Україні[1]  у 2014 році розмір погодинних витрат підприємства на одного штатного працівника становив 34,6 гривні, або зріс на 42% порівняно з  2010 роком. Натомість, за вказаний період, у еквіваленті євровалюти цей показник зменшився з 2,32 до 2,20 євро.

У розрізі видів економічної активності[2] найвищі витрати на робочу силу здійснювалися підприємствами, що займалися фінансовою та страховою діяльністю – 61,4 гривні (3,9 євро) на годину на одного штатного працівника. Найменше – 21,2 гривні (1,4 євро) – витрачалося на працівника у сфері охорони здоров’я та надання соціальної допомоги.

Базовою складовою вартості витрат на робочу силу є заробітна плата. В Україні питома вага прямої оплати праці у вартості робочої сили становить 61%. Друга за розміром складова у структурі вартості – витрати на соціальне забезпечення (майже 27%), які, зокрема, включають ЄСВ, виплату матеріальних допомог, оплату за перші 5 днів тимчасової непрацездатності тощо. Майже 6% у структурі вартості робочої сили займає оплата за невідпрацьований час (відпустки, навчання з відривом від роботи тощо). Питома вага інших складових вартості робочої сили є незначною.

У Євросоюзі дослідження щодо вартості робочої сили здійснюється щорічно.

Згідно із нещодавно оприлюдненими даними, у 2015 році  погодинна вартість робочої сили у середньому у ЄС−28 становила 25 євро. При цьому існує значний розрив у рівнях цього показника у розрізі країн-членів Євросоюзу. Найнижчі показники зафіксовані у Болгарії (4,10 євро), Румунії (5,00 євро), Литві (6,80 євро), Латвії (7,10 євро), Угорщині (7,50 євро), а найвищі – у Данії (41,3 євро), Бельгії (39,1 євро), Швеції (37,4 євро), Люксембурзі (36,2 євро) та Франції (35,1 євро). Слід зазначити, що показник погодинної вартості робочої сили в Україні, майже у 2 рази відстає від найнижчого аналогічного показника у країнах ЄС.

У 2015 році порівняно з 2014 роком витрати на робочу силу в ЄС-28 зросли на 2%. Збільшення вартості робочої сили відбулося практично у всіх країнах ЄС (від 0,1% у Бельгії та Швеції до 15,2% у Великобританії). Винятком були Італія та Кіпр, де цей показник знизився на 0,5% та 1,0% відповідно.

Як і в Україні, у країнах Євросоюзу основу вартості робочої сили становить заробітна плата. Так, у минулому році частка витрат на оплату праці у середньому по ЄС становила 76% (від 66,8% у Франції до 93,4% на Мальті). Відповідно витрати, не по’вязані із заробітною платою в цілому по економіці ЄС становили 24%.

У розрізі видів економічної діяльності, найвищою у 2015 році була вартість робочої сили у промисловості: в середньому у ЄС-28 − 25,9 євро на годину. Хоч така тенденція не є характерною для всіх без винятку країн Євросоюзу. Наприклад, у Болгарії, Хорватії, Люксембурзі, Португалії та Кіпрі найвища вартість робочої сили зафіксована у сфері послуг.

________________________________________

[1] інформація по Україні наведена за 2014 рік, зважаючи на встановлену  чотирирічну періодичність її  збору органами статистики;

[2] відповідно до міжнародної методики обстеження витрат на утримання робочої сили охоплює суб'єктів господарювання  з кількістю працівників 10 осіб і більше та всі види економічної діяльності, за винятком  сільського, лісового і рибного господарства та державного управління.