Ви є тут

Чого чекати Україні від підвищення ставки ФРС

Автор:
Данилишин Богдан
27.03.2018

В цьому році виповнюється 10 років з початку світової фінансово-економічної кризи. Глобальна економіка вимагає поступового посилення грошово-кредитної політики. Україні вже пора готуватися до цього.

21 березня на засіданні комітету з відкритих ринків ФРС США оголосили про підвищення ключової ставки на чверть процентного пункту. Тепер вона встановлена ​​в діапазоні 1,5-1,75%.

Підвищення ставки не стало несподіванкою. Більшість прогнозів вказують на продовження динамічного зростання американської економіки, збільшується число створюваних робочих місць, знижується безробіття. «Комітет з відкритих ринків очікує, що в міру подальших поступових змін у монетарній політиці економічна активність буде в середньостроковій перспективі зростати помірними темпами, а ринок праці буде залишатися стійким», — йдеться в заяві ФРС. При цьому, Федеральний резерв чекає підвищення інфляції до цільового рівня в 2%.

Вплив зміни ставки ФРС на процеси, що відбуваються в світовій економіці, всеосяжний і багатогранний. Але буде корисно розглянути ще й ситуацію з процентними ставками центробанків країн Азії, як регіону, найбільш динамічно економічно розвивається. Активне відновлення міжнародної торгівлі призвело до прискорення економічного зростання в країнах Азії, орієнтованих на експорт. В'єтнам, Індія, Китай, Філіппіни продовжують рости досить високими темпами. Навіть Японія, схоже, нарешті вибралася з рецесії, що тривала чверть століття.

Але не можна сказати, що у економічних керівників азіатських країн немає приводів для занепокоєння. Головна причина полягає в наслідках зміни грошово-кредитної політики найбільшої економіки світу — підвищення ставки ФРС веде до відтоку капіталу з ринків, що розвиваються, зокрема, з азіатських (боротися з цим прийнято у відповідь підвищенням ключових ставок). Крім того, накопичені великі борги можуть створити додаткові ризики, здатні поставити під сумнів продовження динамічного економічного зростання. Природно, Центральні банки країн азіатського регіону будуть змушені вживати заходів, спрямованих на запобігання цим ризикам. Після глобальної фінансово-економічної кризи 2008 року вони, разом зі своїми колегами з розвинених країн, відігравали провідну роль в підтримці економічного зростання. Але, оскільки відновлення світової економіки прийняло стійкі темпи, приходить час посилення кредитно-грошової політики.

У США і Азії цей процес серйозно вплине на азіатські економіки, які істотною мірою інтегровані в глобальні ринки і відкриті для руху транснаціонального капіталу. У міру налагодження роботи фінансових систем в азіатських країнах, внаслідок зміни ставок буде спостерігатися турбулентність на національних валютних і фінансових ринках.

Чи є докази для того, щоб Центробанки азіатських країн утрималися від підвищення своїх ключових ставок? Так. Доцільність в збереженні процентних ставок в азіатських країнах на низькому рівні можна, наприклад, обґрунтувати тим, що інфляція там зараз приборкана, перебуває на досить низькому рівні і передумов для її підвищення не передбачається. А також тим, що багато підприємств і домогосподарства обтяжені серйозними боргами, тому підвищення процентних ставок призведе до зниження споживання і зменшення інвестиційної активності, результатом чого стане уповільнення економічного зростання.

Однак реальність така, що накопичені борги і переоцінені високоризикові активи є наслідком дуже тривалої грошової експансії, яка розпочалася ще в 2008-2009 роках. Тому, якщо Центральні банки азіатських країн, що розвиваються, продовжать відкладати початок циклу підвищення своїх ключових ставок, можливе формування "бульбашок" на фондовому ринку і ринку нерухомості. Де гарантія, що укупі з надутою «бульбашкою» на ринку криптовалют це не призведе до нової фінансової кризи? Більш дієвого інструменту для запобігання новій кризі, ніж підвищення ключових ставок Центробанками, ймовірно, немає. Подекуди це вже відбувається: Південна Корея підвищила ставку ще в кінці минулого року, піднявши її з рекордного мінімуму в 1,25% на 25 базисних пунктів — до 1,5%. Очікується підвищення ключових ставок монетарною владою Малайзії, Тайваню, Таїланду і Філіппін.

Звичайно, в Азії все уважно стежать за Народним банком Китаю — чи перейде він до посилення кредитно-грошової політики. Передумови для цього є — надлишкова ліквідність в банківській системі і накопичені кредитні ризики. Чжоу Сяочуань, що пішов 19 березня з поста голови Народного Банку КНР,  попереджав, що країна може відчути так званий «момент Мінскі», коли відбувається раптове різке падіння вартості активів в результаті спільного ефекту ділового та кредитного циклів. Підсумком зазвичай буває фінансова криза. Що додатково свідчить на користь можливого ​​підвищення ставки Народного Банку Китаю (нагадаю, що з листопада 2015 року вона зберігається на рівні 4,35%).

Але є неекономічний фактор, який буде утримувати азіатські країни від збільшення ставок. Справа в тому, що низькі процентні ставки дають можливість до використання найпростішої форми стимулювання економічного зростання. При безпрецедентно низьких ставках Центробанків забезпечувати зростання економіки набагато простіше, ніж домагатися його за допомогою підвищення ефективності виробництва, збільшення продуктивності праці або проведення структурних реформ. Ймовірно, політики в азіатських державах будуть чинити тиск на Центральні банки, пропонуючи відкласти підвищення ставок. Відповідь на запитання, чи увійдуть азіатські «центробанкери» в становище урядів, (або, інакше кажучи, чи поступляться незалежністю) залежить від часу їх переходу до циклу підвищення процентних ставок.

Крім Китаю, зміна голів Центробанків відбувається і в інших азіатських державах. Питання питань — як поведуть себе нові керівники на самому початку своєї діяльності: піддадуться впливу «політичних чинників» чи вважатимуть за краще класичну консервативну реакцію у вигляді підвищення процентних ставок?

«Політичні фактори» лише на деякий час відкладуть зростання ставок в Азії. Справа в не тільки тому, що ФРС США вже чітко дав зрозуміти, що період рекордно низьких ставок закінчився. Але і в тому, що економіка ЄС виходить на траєкторію сталого зростання. Так, в 2017-му, вперше після 2007 року, всі країни – члени ЄС економічно досягли успіху.

У минулому році зростання економіки ЄС перевищило прогнози і склало 2,5%, що стало найкращим показником за останні 10 років. (Примітно, що дві перші позиції за темпами зростання економіки в минулому році зайняли Німеччина і Франція — політичні та економічні лідери ЄС). У бік підвищення переглянуті прогнози економічного зростання ЄС на 2018 і 2019 роки. При цьому, в 2018 році не прогнозується зниження інфляції в зоні євро (прогноз на цей рік — 1,35%), а в наступному — очікується її збільшення до 1,5%. І якщо порівнювати з 2016-м, то все досить серйозно — в позаминулому році інфляція в єврозоні становила 1,15%. З огляду на стійкі темпи зростання економіки ЄС і поступового наближення рівня інфляції до цільового для ЄЦБ рівня, у другій половині цього або початку наступного року можна очікувати підвищення ключової ставки Європейського Центробанку.

В таких умовах центральні банки азіатських країн якщо й не почнуть підвищувати свої ключові ставки в першій половині цього року, то з високою ймовірністю зроблять це в другому півріччі.

Зазвичай від зростання ключових ставок в промислово та економічно високорозвинених країнах негативний ефект отримують держави, які стоять ступенем нижче у світовій економічній ієрархії. Нас це повинно насторожувати.

Звичайно, ефект від підвищення процентних ставок центральних банків провідних країн не відчувається швидко – у нас є 1-1,5 року для того, щоб підготуватися до можливого відтоку капіталу, не тільки спекулятивного, а й інвестиційного. А також до турбулентності на ринках товарів, які превалюють в експорті з України.

Але необхідно розуміти, що не одні лише Центральні банки несуть відповідальність за підтримку інфляції, забезпечення фінансової стабільності і зростання економіки. Було б невірно очікувати, що тільки лише Нацбанк України зможе стимулювати створення робочих місць, підвищення обсягів виробництва в промисловості і сільському господарстві. Все це може забезпечуватися тільки при плідній співпраці з урядом та іншими регуляторами — для оптимального поєднання грошово-кредитної і податково-бюджетної політики, а також для динамічного проведення структурних реформ.

В цьому році виповнюється 10 років з початку світової фінансово-економічної кризи. Глобальна економіка впевнено йде шляхом зростання. Вона вимагає поступового посилення грошово-кредитної політики. І це вже відбувається в США, а через деякий час так буде в ЄС і Азії. Україні пора готуватися до цього.

Зовнішні чинники домінуюче сильно впливають на нашу економіку. Значною мірою, економічний бум України в середині 2000-х років визначався саме ними. Перш за все, вплив чинили два фактори. Перший — низькі ставки ФРС США, введені після обвалу котирувань на американському фондовому ринку в 2001 році. Другий — високі темпи економічного зростання Китаю, мала потреба в поставках металу та іншої сировини, в зв'язку з агресивною інвестиційною політикою, спрямованою на розвиток інфраструктури.

Дешеві кредити (ставка ФРС прямо або опосередковано впливає на рівень ставок в усьому світі) призвели до українського будівельного і споживчого буму, зростання в Китаї — до підвищення обсягів продажів продукції українського металургійного сектора. Напевно, низькі процентні ставки ФРС певною мірою пом'якшили і наслідки того провалу, який був в українській економіці в 2014-2015 роках. З кризи нам вирватися вдалося, але економіка України в 2016-2017 роках не продемонструвала високі темпи зростання.

Тепер потрібно готуватися до того, що зовнішні умови можуть почати чинити стримуючий вплив на динаміку економіки України.

https://nv.ua/ukr/opinion/danylyshyn/choho-chekati-ukrajini-vid-pidvishc...