Ви є тут

Коли побічний ефект – спад економіки

Автор:
Данилишин Богдан
06.02.2019

НБУ – це не Банк Англії чи Національний банк Швейцарії. Але іноді діє так, наче існує в умовах розвиненої економіки. 

В останній день січня правління Нацбанку вирішило залишити облікову ставку на рівні 18%. Серед економістів, переконаних, що пріоритетне завдання нинішньої України – це зростання економіки, таке рішення не викликало схвалення. З одного боку, багато хто і не очікував зниження ставки. З іншого – аж ніяк не позбавлена підстави думка, що досить високі ставки по кредитах реальному сектору економіки – на які хай і опосередковано, та впливає облікова ставка НБУ – не сприяють прискоренню зростання ВВП.

Минулоріч українська економіка виросла найбільше за останні 7 років – на 3,3%, згідно з оцінками Національного банку. Та в 2019 році, за твердженням самого правління НБУ, через жорстку монетарну політику, необхідну для зниження інфляції, і стриману фіскальну політику, обумовлену погашенням значних обсягів державного боргу в цьому році, зростання реального ВВП може сповільнитися до 2,5%. Тому низька інфляція яи падіння росту ВВП? Тому ряд експертів і боязко сподівалися на зниження облікової ставки. Тим більше, що за підсумками 2018 року інфляцію вдалося утримати в межах однозначних показників.

А ось кредитування підприємств за минулий рік зросло лише на 3,8%. З урахуванням того, що відношення виданих банками кредитів підприємствам до ВВП – на рівні близько 30%, такі темпи зростання кредитування не додають оптимізму.

Є ряд факторів, що стримують активізацію кредитування, і високі ставки по кредитах –  один із них. Чи є у банків стимул кредитувати промислових виробників, коли можна без найменшого ризику вкласти гроші в державні цінні папери та депозитні сертифікати, ще й з досить привабливою прибутковістю? Питання риторичне. Напевно тому деякі експерти виступали за зниження Нацбанком облікової ставки – щоб дати сигнал про зменшення привабливості цінних паперів уряду та НБУ, що певною мірою стимулювало би банки більш активно кредитувати реальний сектор економіки.

Безперечно, номінальний якір у вигляді цілі по інфляції можна досягнути лише при великій довірі до дій монетарної влади. А щоб заслужити довіру, необхідно йти на певні витрати заради поставленої мети. Та питання в тому, чи завжди поставлена мета виправдовує засоби? Особливо, якщо побічним ефектом є відсутність сприяння зростанню економіки.

Нобелівський лауреат Джозеф Стігліц писав: «Багато колишніх комуністичних країн в більшості своїй звернулися до капіталізму, але деякі з них вибрали спотворений варіант ринкової економіки. Вони поміняли свого бога Карла Маркса на нового – Мілтона Фрідмана. Та нова релігія добре їм не служить». Цінова стабільність – благодатне середовище для економічного зростання, але ніяк не фактор зростання. Проведена останніми роками в Україні монетарна політика підпорядкована благим цілям приборкання інфляції і стабілізації фінансового сектора, та не особливо враховує динаміку розвитку реального сектора економіки. Вона здійснювалася певною мірою окремо від реальних економічних і соціальних процесів.

Наслідком досить високих кредитних ставок, зумовлених рівнем облікової ставки НБУ, стало недостатнє завантаження виробничих потужностей більшості галузей промисловості України. Тобто їх потенціал значною мірою не використовується. За підсумками 9 місяців 2018 року, в структурі капітальних інвестицій банківські кредити становлять 7%, в той час як власні кошти підприємств – 73,2%. Такі джерела інвестицій як кошти місцевих бюджетів і гроші населення на будівництво житла за питомою вагою перевершують банківські кредити.

Нам потрібно рухатися до того, щоб пріоритети у грошово-кредитній сфері за можливості збігалися з пріоритетами в розвитку реального сектора економіки. Реалізація монетарної політики повинна відбуватися разом із промисловими пріоритетами. Саме в реальному секторі створюються умови для зростання і модернізації економіки. Але можливості банківської системи використовуються не повною мірою.

Монетарна політика в тому числі повинна сприяти економічному зростанню, а не тільки служити засобом боротьби з інфляцією. Така боротьба сприяє стагнації кредитування, робить економіку України менш стійкою до впливу зовнішніх шоків. У сьогоднішній ситуації вона за всяку ціну призведе до обмеження потенціалу економічного зростання. Ряд фахівців упевнені, що вже привела.

Кредит трактується як канал, що збільшує кількість грошей в обігу, і в цьому сенсі він таїть в собі загрозу підвищення інфляції. Щоб нівелювати негативні нюанси, розширення кредитування повинно спрямовуватись на оновлення і модернізацію основних фондів, підвищення якості продукції і стимулювання зростання ефективності праці.

Політика високих процентних ставок, яку нині реалізує НБУ, має право на життя, оскільки дозволяє істотно обмежити темпи інфляції, а відтак і сприяє зросту витрат у вітчизняних виробників. Сприяє вона і більшій стабільності валютного курсу. Та ця політика була би більш ефективна в умовах високої інвестиційної активності, та при більш високих темпах економічного зростання. Спроба погасити інструментами монетарної політики всі цінові шоки в умовах малої відкритої економіки, залежної від світових цін на сировину, не може привести до комплексного успіху.

Рішення Нацбанку щодо збереження облікової ставки має безумовну цінність в світлі свого основного завдання – забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Та ці ж дії не синхронізовані з головним завданням економіки нині – прискорити темпи зростання, що відобразиться на підвищенні рівня добробуту громадян.

Не всім колегам з Нацбанку сподобаються мої слова, та нам усім дуже важливо розуміти: НБУ – це не Банк Англії чи Національний банк Швейцарії. Реальність деформованого фінансового ринку інакша. Фахівці з монетарного блоку обґрунтовують рішення щодо облікової ставки цікавими і прогресивними речами. Та чи так уже доцільно говорити і робити так, наче ви знаходитесь в лондонському Сіті чи неспішно прогулюєтесь вулицями Вашингтону?

Проблема в тому, що НБУ – інтелектуальний лідер серед держорганів – намагається грати роль банку, що знаходиться в розвиненій економіці, а відтак і діє – «не за розміром одягу».

https://nv.ua/ukr/opinion/koli-pobichniy-efekt-spad-ekonomiki-50004579.html