Ви є тут

Конкурентоспроможність: повернення

Автор:
Максюта Анатолій
15.10.2015

Питання розвитку конкурентоспроможності України як держави було особливо популярне перед кризою 2008-2009 років. Була створена навіть громадська ініціатива, яка згодом перетворилась у громадську організацію «Рада конкурентоспроможності України». До її складу увійшли дуже шановані і авторитетні державні діячі, представники бізнесу, вчені і політики. Дехто з них і сьогодні визначає розвиток економіки України.

Чи не варто було б повернутися до цієї теми? По суті, що таке конкурентоспроможність? Найкраще це зрозуміло на прикладі підприємств або компаній, де конкурентоспроможність означає здатність випередити конкурента і зайняти його місце на ринку, або ж створити новий ринок і бути там лідером, поки на нього не зайдуть потужні конкуренти. А що таке спроможність? Це, насамперед, наявність чітких цілей та стратегій їх досягнення. Крім того – доступ до ресурсів (людських, матеріальних і фінансових), що роблять зазначені стратегії не мріями, а реальними перемогами. А для того, щоб усе це працювало потрібен лідер, який має бізнес-ідею і знає куди йти, а також  команда яка здатна цю ідею втілити в життя, тобто знає як йти. Якщо усе назване є, то з великою ймовірністю така компанія переможе в конкурентній боротьбі і не лише заробить грошей, але й збільшить свою ринкову вартість і зможе залучити нові ресурси для розвитку.

Щось подібне відбувається і з державами. На жаль, світ - це не зібрання добродіїв, сповнених гуманізму і бажання допомогти один одному. Світ – це конкурентне середовище, де держави виборюють «місце під сонцем»: ресурси, ринки, людський капітал. Зазвичай ці «війни» - дипломатичні, торговельні, економічні. Деколи вони стають «холодними», або й навіть «гарячими». Але зрештою суть залишається однією – це прагнення до домінування і експансії. Можливо, хтось буде сперечатись, але це не наша мета, та й ми переконані, що чим більше думок і позицій – тим ближче до істини.

Усе це згадується лише з однією метою: наголосити, що будь-яка країна, яка хоче розвиватись і впливати на хід світової історії, повинна бути готова до жорсткої боротьби, бути готовою інтелектуально, організаційно і ресурсно, мати союзників і прихильників, знати ворогів і ненависників. Вона повинна мати власні передбачення розвитку подій як на ринках, так і в «політичних кабінетах», передбачення розвитку існуючих технологій та появи нових, яких ще немає, але які можуть змінити умови конкуренції. Зрештою, така країна повинна мати власну стратегію, навколо якої гуртувати однодумців не лише всередині країни, але й серед міжнародної спільноти. Мати кваліфікованих і відданих людей, які здатні вести конкурентну боротьбу і продукувати нові ідеї, бути дисциплінованими і відповідальними…

Власне чому ми про це згадали? Нещодавно був опублікований черговий Індекс глобальної конкурентоспроможності 2015-2016 року, що базується на дослідженнях Всесвітнього економічного форуму. У цьому Індексі Україна посіла 79 місце із 140 держав, що були охоплені дослідженням. У порівнянні із минулорічним рейтингом вона втратила три позиції і розташувалась між Гватемалою і Таджикистаном.

Різні люди по-різному ставляться до подібних міжнародних рейтингів. Одні вважають їх такими собі міждержавними «конкурсами краси», що не мають жодного відношення до реальних економічних процесів і здатності країни розвиватись і протистояти глобальним кризам. Інші настільки вірять цим рейтингам, що навіть кладуть їх в основу соціально-економічних стратегій країн, вважаючи, що підвищення рейтингу є свідченням успішності реформ. На мій погляд, і ті, й інші помиляються, а істина, як завжди, десь по середині. Рейтинги конкурентоспроможності, ведення бізнесу, людського розвитку і багато інших, що складаються різними міжнародними інституціями, є важливими з точки зору «погляду на себе зі сторони» і порівняння себе з іншими. Під час їх складання, як правило, перевагу віддають не статистичним вимірам, які можуть претендувати на об’єктивність, а експертним оцінкам, які є однозначно суб’єктивними. Але все ж таки подивитись на себе «у дзеркало» рейтингів дуже корисно. Але тут важливо дивлячись на інших не втратити себе.

Що ж ми бачимо у рейтингу конкурентоспроможності по Україні? Ми не будемо говорити про успіхи, де країна піднялась у рейтингу. По-перше, тому що успіхів не так багато, а по-друге - про це варто було б говорити, якби Україна піднялась у підсумковому індексі, а вона, нажаль, опустилась.

Отже, найсуттєвіше зниження маємо по таких складових, як макроекономічне середовище (-29 позицій), розвиток фінансового ринку (-14 позицій). У макроекономічному середовищі нашу конкурентоспроможність послабили висока інфляція і зростання державного боргу, у фінансовому секторі - майже катастрофа з довірою до нього і його надійністю – мінус 20 пунктів, а по міцності банків країна опинилась на «почесному» 140 місці із 140 держав. Серед інших показників викликає тривогу зниження якості освіти, зокрема початкової, а також математичної і природничої, хоч ми тут загалом і займаємо досить високі позиції.

Не будемо далі аналізувати – хто зацікавився, той проаналізує сам і зробить власні висновки. Нам лише впало у вічі, що найбільші проблеми в оцінці конкурентоспроможності країна має там, де відбуваються найбільш інтенсивні реформи. Знову ж таки, можливо це суб’єктивне враження.

І на завершення. Якщо повернутись до порівняння компаній і держав, то компанія, що програла у конкурентній боротьбі може збанкрутіти і навіть припинити своє існування, а та, що перемогла – збільшити свою ринкову вартість і приносити більше прибутків своїм власникам, або вони можуть її вигідно продати на ринку. Що стосується держав, то вони (принаймні теоретично) не можуть збанкрутіти, а тим більше бути проданими (ми не беремо гранично цинічні випадки). У той же час держави можуть капіталізуватись і приносити прибутки як своїм власникам (громадянам), так і менеджерам (уряду). Для цього потрібно підвищувати конкурентоспроможність і перемагати разом із союзниками у битві за можливість брати участь у визначенні порядку денного світового розвитку. Як рейтинг емітента цінних паперів не може бути вище суверенного рейтингу країни, резидентом якої він є, так і конкурентоспроможність компаній не може бути вище конкурентоспроможності країни, де зареєстрована ця компанія. Саме тому бізнес намагається переміщатись на територію країн, де високий рівень розвитку державних і суспільних інституцій, освіти, інфраструктури, висока довіра до фінансових інституцій і прогнозована макроекономічна ситуація. Бізнес воліє переводити капітали туди, де висока ємність ринку і платоспроможне населення, а зрештою туди, де надійна і сильна держава, яка і гарантує розвиток і зміцнення цих ознак конкурентоспроможності.

Отже, спроби послабити державні інститути заради зміцнення ринкових приречені так само, як намагання збудувати сильну економіку без створення сильної конкуренції. Очевидно, що це потрібно робити одночасно і скоординовано. Лише так можливо досягти успіху в реформуванні і підвищити конкурентоспроможність як держави, так і окремої компанії, так і кожного громадянина, що живе в цій державі.

Можливо доцільно відновити Раду конкурентоспроможності України?