Ви є тут

Куди дрейфує човен української економіки

Автор:
Данилишин Богдан
08.10.2018

Головна світова економічна тенденція – нерівномірність росту. Нам буде нелегко до неї пристосуватись.

Наступного тижня на острові Балі розпочнуться щорічні збори МВФ та Світового банку. Напередодні Крістін Лагард заявила, що торговельні та тарифні війни починають значно ускладнювати перспективи росту світової економіки.

Взагалі, 2017 рік вважають вдалим – глобальний ВВП виріс на 3,8%. Це найкращий результат з 2011 року. Найбільш помітні успіхи в міжнародній торгівлі відзначили торік: обсяги зросли на 4,9%. В індустріальних високорозвинених країнах настрої інвесторів покращились: вони починають більше вкладати у розширення виробництва як вдома, так і в державах, що розвиваються. Валюти останніх на початку цього року подорожчали по відношенню до американського долара. Тоді ж в МВФ заявили, що глобальне економічне зростання прискорилося і охоплює дедалі більше країн. Однак навесні ситуація ускладнилася. Економічна динаміка єврозони в першому і другому кварталах цього року була найслабшою з часів 2016 року. Схожа економічна ситуація у ЄС, найбільшого партнера України в зовнішній торгівлі.

ВВП Японії у першому кварталі 2018 року і взагалі спав на 0,9% – припинився період безперервного економічного зростання, що тривав з початку 2016-го. Та у другому кварталі економіка Японії відновилась – ВВП збільшився на 1,9%. У Китаї ріст стабільний, але влада стурбована станом внутрішнього попиту, що впливає на динаміку ВВП. Там пом’якшили грошову політику, відчутно знизивши вимоги до банківських резервів. Наразі тільки США можна позаздрити: в першому кварталі їхній ВВП зріс на 2,2%, у другому – на 4,1%. Споживчі витрати в другому кварталі зросли на 4%, інвестиції у виробничі проекти – на 7,3%. Домогтися таких показників вдалося завдяки податковій реформі та попередній підготовці США до ескалації торговельної війни з Китаєм: завдяки зниженню податків виріс споживчий попит, а експортери, які поспішали поставити якомога більше продукції до ескалації, активізувались.

Та вже навесні американці почали готуватися до зростання інфляції та підвищення процентних ставок, що відбилося на очікуваннях інвесторів. Стався перелом в динаміці курсів валют країн, що розвиваються. Більшість почали знижуватися по відношенню до долара: після чергового підвищення ставки ФРС зросла привабливість номінованих в американській валюті активів, тому інвестори і спекулянти стали «виходити» з валют країн з ринками, що формуються. Лідерами «падіння» були аргентинський песо, турецька ліра, бразильський реал і російський рубль. До речі, гривня пізніше всіх почала знижуватися по відношенню до долара, а рівень її девальвації був порівняно істотно нижчим.

Важливою тенденцією світової економіки в 2018 році є десинхронізація – нерівномірність зростання. У США – економіка зростає та зберігає цей темп, нехай і не настільки швидко, як в першій половині року. Європа – в нейтральному положенні, хоч результати слабші, ніж торік. В Азії –  неоднорідне економічне зростання та песимістичні очікування: жорстка тарифна політика США може послабити ріст ВВП Китаю. У Латинській Америці – слабка динаміка ВВП, що збільшується серйозною девальвацією валют найбільших країн регіону.

Проблеми і в Туреччини, значного торговельного партнера України. Перегрів їхньої економіки через кредитний бум досить імовірний. Ще одна проблема – турецький бізнес багато запозичував в іноземній валюті, а зниження курсу ліри веде до зростання вартості обслуговування боргу. Крім Туреччини, до списку країн, що викликають найбільшу стурбованість належить і Аргентина: поєднання надто сміливої грошово-кредитної політики і знецінення національної валюти до долара може підірвати здатність цих країн обслуговувати свої борги.  

До речі, в третьому і четвертому кварталах цього року в США очікують спад економічної динаміки: за даними Bloomberg, зростання не перевищить 3%. Торгові війни, зокрема з Китаєм, в поєднанні з підвищенням процентних ставок і зміцненням долара починають негативно відбиватися на економіці країн, що розвиваються. МВФ стверджують, що останні можуть зіткнутися з відтоком капіталу до 100 млрд. доларів – нагадує показники фінансової кризи 2008 року. Сигналів для тривоги достатньо.

Як відіб’ються на українській економіці проблеми світової економіки?

Слід враховувати два чинники. По-перше, Україна – ринок, що розвивається. Для таких у МВФ помітили закономірність: «чинники на кшталт нестабільності чи уповільнення зростання економіки в індустріальних країнах, які торгують з країнами, що розвиваються, статистично значущі та позитивно корелюють зі зростанням економіки партнерів, що значно пояснює їх уповільнення». Нинішнє уповільнення зростання в країнах, що розвиваються, може бути прелюдією до тривалого періоду більш низьких темпів у світі в цілому. Україні та подібним на неї країнам доведеться визнати, що досягти колишніх високих темпів зростання без підвищення продуктивності та переходу до більш високотехнологічних видів виробництва не вдасться. А тому перш ніж критикувати темпи зростання українського ВВП, слід мати на увазі, що невдовзі вони здаватимуться не такими вже й слабкими. Вирішення проблеми – у технологічній модернізації української економіки.

Треба зважати і на розмір української економіки. Питома вага нашого ВВП в світовому – 0,12%. Ми – мала відкрита економіка. Та ще з невеликим внутрішнім ринком. Ситуація сумна: кілька років поспіль Україна разом з Молдовою є останніми в Європі за купівельною спроможністю на особу. Відставання від середнього показника по країнах ЄС – десятикратне. Самодостатній внутрішній ринок – умова, необхідна для захисту від зовнішніх шоків. Нам потрібні амбітні програми імпортозаміщення, стимулювання споживчого попиту з акцентом на вітчизняну продукцію.

Позитивною для економіки України повинна стати кон’юнктура основних експортних ринків. Занизившись у березні до $560 за тонну, середні світові ціни на сталь відновились: у вересні сягнули $600. Та ж ситуація з цінами на залізну руду: після березневого падіння до $54 за тонну – до вересня зросли до $59. Світові ціни на пшеницю цьогоріч зростають добре: зараз – $240 за тонну.

Це обнадіює: в короткостроковій перспективі човен української економіки не розгойдають хвилі штормів на ринках країн, що розвиваються та можливе уповільнення зростання в США і Китаї. Тим паче, що найбільше штормить у Латинській Америці – з нею в нас економічні зв’язки незначні. З іншого боку, це підкреслює недоліки експортно-сировинної моделі економіки України – стриманий оптимізм базується переважно на сприятливій кон’юнктурі зовнішніх ринків. Уявіть, що буде, коли вона зміниться.

Економічне зростання України поки лише слідує тенденціям світової економіки. А тому реформи, які вже йдуть і які в планах, слід зробити «технологічними». Тобто такими, де головна мета – перехід економіки України до сучасних технологічних укладів. Тільки так човен української економіки перестане безвольно дрейфувати у морі міжнародної економіки.

https://nv.ua/ukr/opinion/danylyshyn/kudi-drejfuje-choven-ukrajinskoji-e...