Ви є тут

Новий етап санкцій. Чому варто вчитися у США

Автор:
Данилишин Богдан
17.04.2018

6 квітня США ввели чергові санкції проти Росії. Першою реакцією стало серйозне падіння російських фондових ринків і зниження курсу рубля.

Спостерігачі підраховували, скільки мільярдів доларів втратили найбільші бізнесмени Росії, на скільки десятків мільярдів доларів впала капіталізація російських компаній (був момент, коли сумарна капіталізація всіх публічних російських компаній була менше капіталізації Apple). До кінця минулого тижня ситуація на фінансових ринках РФ стабілізувалася. Але мені видається цікавим розглянути якісну еволюцію санкцій. Наскільки санкційна політика США щодо Росії ефективна і які цілі переслідують Штати.

Перші санкційні заходи, введені в березні 2014 року у відповідь на анексію Криму, були точкові – до списку санкцій потрапили 11 російських чиновників. Пізніше цей список неодноразово розширювався, США ввели «секторальні санкції» щодо російських оборонних, сировинних компаній і банків. Під обмеження потрапили «Газпромбанк», ВЕБ, «Роснефть» і НОВАТЕК – їм заборонялося брати позики в США більш ніж на 90 днів. Також в списку опинилися концерни «Алмаз-Антей», «Калашников», «Уралвагонзавод» та інші оборонні підприємства, активи яких у банках США були заморожені.

Але більшою мірою росіяни самі завдали собі шкоди, коли в середині 2014 року, у відповідь на санкції США та ЄС, ввели так звані «продуктові контрсанкціі» — було заборонено ввезення на територію РФ багатьох видів сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства з ЄС, США та інших країн. В результаті чого звузився асортимент, і піднялися ціни на продукти харчування. Ефект відчувався до кінця 2015 року, протягом якого продовольчі товари в РФ подорожчали на 14%, одяг – на 12,8%, медичні послуги на 11,1%, будматеріали на 10,4%. Після чого інфляція в Росії серйозно сповільнилася – з 13% в 2015 році до 5,5% в 2016 році. А в 2017 році вона склала лише 2,5%.

Серйозного ефекту перший етап санкцій не приніс — розрахунок на те, що погіршення матеріальних умов життя росіян вплине на зміну політичної еліти, був калькований з ситуації з Радянським Союзом. Однак результату це принести не могло. Якщо в другій половині 1980-х років в СРСР існував потужний суспільний запит на зміни, який значною мірою сприяв розвалу Союзу, то в нинішній Росії, із запитом на відновлення імперії, переважна більшість населення згуртувалася навколо влади.

Починаючи з минулого року, США змінили своє цілепокладання в санкційній політиці. Насамперед, політичні еліти США змінили санкційне законодавство. Санкції щодо Росії перестали носити статус надзвичайних заходів – якщо до середини 2017 року найважливіші санкції вводилися указами президента США, то з літа минулого року вони вводяться законодавчими актами. Говорячи юридичною мовою, санкції стали інституціоналізовані.

На початку серпня 2017 року президент США Трамп підписав закон «Про протидію ворогам Америки через санкції». Цей документ передбачав розширення санкцій проти Росії, зміну процедури їх скасування або зміни (не дозволяють президенту США їх скасувати або послабити без узгодження з Конгресом) і декларував підтримку України у відновленні територіальної цілісності.

Розгляд набору санкцій вказував на те, що крім задекларованих офіційно цілей, важливою була спроба просування американського скрапленого газу в Європу і витіснення з нього конкурента – російського газу. Ці санкції були схожі на «попереджувальний постріл», який повинні були почути компанії, які беруть участь в будівництві газопроводу «Північний потік – 2». Тут були історичні аналогії. Так, в 1962 році США, котрі були тоді великим постачальником нафти в Європу, переконали країни – члени НАТО ввести санкції на постачання в СРСР труб великого діаметра, які були потрібні для будівництва нафтопроводу «Дружба». Через певний час ця заборона була знята під тиском європейських компаній – виробників труб нафтового сортаменту. А в 1982 році США ввели ембарго на постачання нафтогазового обладнання, що повинно було перешкодити будівництву газопроводу «Уренгой—Помари—Ужгород». В цьому випадку під санкції безпосередньо потрапили компанії з Великої Британії, Франції і ФРН. Це призвело до конфліктної ситуації і в тому ж 1982 році США скасували ембарго. Ситуація 1962 і 1982 років має повторення і зараз – будівництво «Північного потоку – 2» схвалено практично всіма країнами, територією або територіальними водами яких він повинен проходити.

Але є кілька відмінностей. По-перше, комітет Європарламенту з питань промисловості, досліджень та енергетики схвалив поправки в «газову директиву», згідно з якими правила Третього енергопакету повинні поширюватися і на морські газопроводи, що зв'язують ЄС з третіми країнами. Застосування правил Третього енергопакету до «Північного потоку – 2» призведе до того, що для цього проекту буде потрібно створити незалежного оператора. Тобто, «Газпром» повинен буде вийти з капіталу проекту або залишитися як фінансовий інвестор, істотною мірою знизивши свою можливість впливати на операційну діяльність. Крім того, до газопроводу крім «Газпрому», повинен бути забезпечений доступ інших постачальників. По-друге, канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила: «Існує єдність у думці, що Україна і надалі повинна продовжувати грати свою роль як країна-транзитер. У цьому напрямі ми й будемо продовжувати роботу». Тобто, США не могли не зважати на інтереси своїх ключових партнерів. У свою чергу, Німеччина не може ігнорувати побажання США.

Наступний етап антиросійських санкцій мав нове підгрунтя – так звана «кремлівська доповідь» або «список 210», до якого увійшли багато великих російських бізнесменів, що з'явився в кінці січня 2018 року. Для того щоб зрозуміти в чому тут справа, наведу вислів Збігнева Бжезинського: «Росія може мати скільки завгодно ядерних валізок і ядерних кнопок, але оскільки $500 млрд російської еліти лежать в наших банках, ви розберіться – це ваша еліта чи вже наша? Я не бачу жодної ситуації, за якої Росія скористається своїм ядерним потенціалом». Тобто, США вирішили впливати на російських олігархів, які тепер поставлені перед вибором – зберігати вірність Путіну чи ризикувати втратою власності і грошей, які в промислових масштабах виводилися ними на Захід.

Логічним стало розширення списку санкцій і модифікація санкцій, про що було оголошено 6 квітня (до речі, санкції вводилися в зв'язку з отруєнням у Великій Британії колишнього російського розвідника Скрипаля). Не настільки важливий персональний склад осіб, якими поповнився список (хоча там є знакові фігури – Дерипаска, Вексельберг, Роттенберг, Міллер). Цікавіше, що з компаніями, що належать фігурантам «чорного списку» Мінфіну США, заборонено проводити операції американським компаніям. До 16 квітня всі американські компанії і громадяни, які працювали з компаніями з РФ, що опинилися під санкціями, повинні детально відзвітувати перед Мінфіном США про припинення операцій.

Як бачимо, санкції США щодо Росії набувають все більш масштабного і системного характеру. Якщо спочатку вони були прив'язані до «українського питання», то тепер живуть самостійним життям. Якщо раніше в Штатах вважали, що достатньо погіршити життя простих людей в Росії, і вони змінять правителя, то тепер еліти США зрозуміли, що ефективніше впливати на Росію через наростаючі комплексні санкції, модерування ринків енергоносіїв, і навіть гонку озброєнь. Одночасно з цим, Захід промацує слабкі ланки в колі російських олігархів, на предмет створення «клубу незадоволених» в надії отримати ситуативних прихильників.

Звичайно, РФ обіцяє не залишитися в боргу – 13 квітня в Держдумі з'явився законопроект про відповідь Росії на нові санкції США. Він передбачає заборону на роботу в декількох галузях з компаніями, де як мінімум 25% в капіталі належить США, організаціям з американською юрисдикцією або з юрисдикцією інших країн, що підтримали санкції. Такі обмеження поширяться на атомну, ракетну і авіабудівну галузі. Найбільш примітно, що в той же день один з найбільших світових виробників титану російська «ВСМПО-Авісма» закликав депутатів Держдуми до «мудрості і далекоглядності» і висловив надію на те, що вони не приймуть рішення, здатне негативно позначитися на російській титановій галузі (Boeing є одним з покупців титану). Непогане підтвердження ретельної продуманості американської санкційної політики – напевно аналітики зі США передбачали й можливу відповідь Росії і реакцію на неї з боку деяких серйозних російських компаній.

В кінці хочу навести цікаві дані. Виявляється, в останні роки, товарообіг між США і Росією зростав! За даними Торгпредства США в РФ він склав $17,4 млрд в 2015 році, $20 млрд в 2016 році і $24 млрд в 2017 році. Ось приклад ефективної політики. Який нам потрібно як мінімум ретельно проаналізувати. Звичайно, сьогоднішні можливості України і в першому наближенні не можна порівняти з американськими. Але вивчення найкращих практик продуманості і гнучкості одночасно в сферах зовнішньої політики та економіки, вміння робити висновки з помилок і коригувати свою політику, будувати довгострокові розрахунки і прогнозувати поведінку опонентів, напевно відкриють нам можливості їх застосування.

Геополітика передбачає боротьбу між США і Росією за вплив на нашу країну, тому увага і підтримка з боку Заходу триватимуть. Але рівень цієї уваги і сила такої підтримки вже не будуть настільки сильними, як в 2014-2015 роках. Захід обгрунтовано вважає, що ми самі повинні робити більше. Нам пора остаточно позбутися ілюзій і м'якотілості. Ми повинні боротися за кожну копійку у зовнішній торгівлі, за кожного потенційного покупця української продукції. Ми повинні бути максимально егоїстичними у відстоюванні своїх інтересів. І вчитися будувати стратегії боротьби з опонентами і практики взаємодії з партнерами, так, як це робить світовий лідер – США.

https://nv.ua/ukr/opinion/novij-etap-sanktsij-chomu-varto-vchitisja-u-ss...