Ви є тут

Озброєний споживач, або що має знати кожен?

Автор:
Ковалко Наталія
11.10.2017

За сучасних умов, коли існує жорстка конкуренція між суб'єктами підприємницької діяльності та відбувається бурхливий розвиток технологічних процесів, усе більш вагомого значення набуває питання захисту прав споживачів. До того ж встановлення співробітництва між Україною та ЄС обумовило необхідність у забезпеченні відповідності національного законодавства європейським підходам.

Практика провідних сучасних європейських країн свідчить, що пріоритетним напрямом у вирішенні цього питання є формування в країні комплексної системи захисту із забезпеченням дотримання принципу пріоритету інтересів споживачів порівняно з інтересами інших суб'єктів. У зв'язку з цим доцільним є здійснення аналізу механізмів та способів захисту прав споживачів, що існують в Україні.

Стаття 42 Конституції України визначає, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю й безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт. Основні ж права споживачів, а також механізми їх захисту встановлено Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-XII. Відповідно до статті 4 цього Закону споживач під час придбання, замовлення або використання продукції на території України має право на: належну якість та безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про неї тощо. У разі порушення цих прав споживачеві гарантується захист його прав державою, що може бути здійснено в декілька способів, які визначені Законом. Зокрема:

1) Звернутися до виробника товару, продавця або виконавця з вимогою, яка має бути викладена в письмовій формі.

Протягом гарантійного строку споживач має право вимагати:

- пропорційного зменшення ціни;

- безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

- відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення істотних недоліків протягом гарантійного строку споживач має право:

- розірвати договір та повернути сплачену за товар грошову суму;

- вимагати заміни товару на такий же або аналогічний з числа наявних у продавця (виробника).

У разі придбання споживачем непридатного харчового продукту продавець зобов’язаний замінити його на такий, який є придатним до споживання, або повернути споживачеві сплачені ним кошти.

Вимоги споживача розглядаються після пред’явлення ним розрахункового документа. Продавець, виробник або виконавець зобов'язані прийняти товар неналежної якості в споживача та задовольнити його вимоги. Винятком у цьому разі є лише доведеність факту того, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання.

2) Звернутися до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади - Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція) або її територіальних органів.

Держспоживінспекцією здійснюється контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів та про рекламу, нагляд за ринком та дотриманням технічних регламентів, стандартів, норм і правил.

3) Звернутися до суду з позовом про захист прав споживачів. Судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів.

Споживачі можуть на власний розсуд обрати, куди пред'явити позов: за місцезнаходженням відповідача, за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (за винятком виключної підсудності). Крім того, вони звільняються від сплати судового збору.

У справах про захист прав споживачів важливим є доведення факту придбання чи замовлення товару (послуги), тягар якого покладається на споживача. Про факт придбання, замовлення товарів (послуг) засобом доказування є розрахунковий документ - квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон тощо. Втрата або неодержання зазначених документів не позбавляє споживача можливості доводити факт купівлі-продажу за допомогою свідків.

Крім того, для цієї категорії справ характерним є доведення фактів:

- чи надавалась інформація про товар (послугу) і яка саме;

- відомості про властивості товару та відповідність їх потребам споживача й вимогам установлених нормативів;

- чи було використання товару;

- чи було заподіяння шкоди, завданої життю, здоров'ю або майну споживача.

Задля того, щоб визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний організувати проведення експертизи, що проводиться за його рахунок. Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли внаслідок порушення споживачем встановлених правил використання, зберігання чи транспортування товару, вимоги споживача підлягати задоволенню не будуть. До того ж витрати, пов'язані з проведенням експертизи, споживачу потрібно буде відшкодувати.

У тому випадку, коли було порушення права споживача на інформацію, суди виходять з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг). Законодавством України також передбачена можливість споживача отримати відшкодування за заподіяну моральну шкоду. При визначенні моральної шкоди та її розміру суд виходить з характеру та обсягу моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, тощо. Однак, при винесенні рішення суд спирається й на положення про те, що моральна шкода може бути відшкодована лише в тому разі, коли був недолік або дефект продукції. Тобто, навіть якщо при порушенні прав споживачу було реально заподіяно моральну шкоду, у випадку відсутності недоліків чи дефекту продукції вона відшкодовуватися не буде.

Таким чином, в Україні законодавством визначено три можливі шляхи для захисту споживачем своїх прав. Крім того, споживач може звернутися й до відповідних громадських організацій, які також надають допомогу у відстоюванні законних інтересів. Однак, як свідчить статистика, лише 5 % громадян готові не полінитися та витратити свій час на боротьбу зі свідомими правопорушниками. Водночас випадки зловживання у сфері законодавства про захист прав споживачів є далеко непоодинокими, що є викликом для держави у формуванні довіри громадян до системи захисту прав споживачів.

Європейський вибір передбачає економічні та соціальні перетворення, основним завданням яких є формування заможної європейської держави. Відхилення від обраного вектора розвитку та нехтування ним може дорого коштувати державі та підірвати її авторитет. Тому принципово необхідною є зміна акцентів побудови державної політики з переорієнтацією на інтереси та потреби споживачів, захист внутрішнього ринку від небезпечних й неналежної якості продуктів та забезпеченні превентивних підходів до забезпечення прав споживачів. 

http://blog.liga.net/user/nkovalko/article/28377.aspx