Ви є тут

Про економічні підсумки 2018 року

Автор:
Данилишин Богдан
20.12.2018

Вкотре підбиваючи підсумки року для економіки України, хочеться сказати – цей рік був непростим. Але, що поробиш, якщо саме так все і було?

Як говорив головний герой фільму «Сімнадцять миттєвостей весни», найкраще запам'ятовується останнє. 18 грудня МВФ затвердив нову програму співпрацю з Україною - Stand-by на суму $3,9 млрд. (цього року має надійти $1,4 млрд. кредитних коштів). Це позитивна новина. Звичайно, не від хорошого життя Україна змушена залучати кредити міжнародних організацій, але зараз співпраця з ними необхідна.Насамперед тому, що на погашення та обслуговування зовнішнього боргу України в 2019 році необхідно витратити 150 млрд. гривень (згідно з прогнозними даними Мінфіну станом на 1 грудня). Кредит МВФ разом з макрофінансовою допомогою від Євросоюзу (0,5 млрд. євро вже надійшли, таку ж суму очікуємо в наступному році) і гарантіями від Світового банку на $0,75 млрд. дозволяють сподіватися на те, що не буде загроз фінансовій стабільності держави протягом наступного року. Ймовірно, в разі потреби держава зможе позичити гроші на міжнародних ринках капіталу за більш прийнятною, ніж в 2018 році, ставкою – багато кредиторів і інвестори оцінюють свої ризики по роботі з країною з оглядкою на наявність або відсутність у позичальника програми з МВФ.

Міжнародні резерви, до кінця року зростуть, відігравши своє зниження наприкінці літа і на початку осені. Станом на 1 грудня вони становили $17,7 млрд., очевидно, що на початок наступного року вони наблизяться до позначки $20 млрд.

Незважаючи на періоди волатильності (січень і липень-серпень) курс гривні в році, що минає, в цілому продемонстрував стабільність – якщо порівнювати з кінцем 2017 року, станом на 20 грудня 2018 року національна валюта зміцнилася по відношенню до долара на 0,75%. В цьому році валюти ринків, що розвиваються були схильні до девальвації – через зростання ставки ФРС, що спричинило за собою відтік капіталу з ринків, що розвиваються, а також через сильні фінансово-економічні потрясіння в Аргентині і Туреччині. Але гривня відчувала себе набагато краще більшості валют країн з ринками, що розвиваються.

За декаду до кінця року поки немає передумов для повторення ситуацій грудня 2016 року та грудня 2017 року, коли уряд витрачав великі обсяги коштів (наприклад, в минулому році за грудень залишок коштів на єдиному казначейському рахунку зменшився в 10,6 рази), що призводило до девальвації гривні. Сподіваюся, ми робимо перший крок до належного рівня координації фіскальної та монетарної політик.

Щодо інфляції – вона росла високими темпами на початку року, з травня по вересень був сприятливий період нульового зростання цін і навіть їх зниження в серпні. Після різкого стрибка в вересні темпи зростання споживчих цін характеризуються низхідною динамікою.Думаю, що прогноз Нацбанку щодо споживчої інфляції за станом на кінець року - 10,1% - виглядає відносно реалістично. Інфляція в цьому році буде нижчою, ніж в 2017 році, проте мета, встановлена в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2018 рік і середньострокову перспективу (6% ± 2 процентних пункти) досягнута не буде.Істотною мірою вища від цільового рівня інфляція пов'язана з динамікою споживчого попиту. Наприклад, в жовтні 2018 року порівняно з жовтнем минулого року реальна заробітна плата зросла на 14,2%. А заборгованість за банківськими кредитами домогосподарств станом на 1 грудня була на 19,5% більше, ніж на кінець 2017 року.

Без гучних баталій був прийнятий державний бюджет на 2019 рік. Позитивне рішення про надання кредиту від МВФ – найкраще свідчення того, що держбюджет є реалістичним і збалансованим (що додатково підвищує шанси на збереження стабільності в сфері державних фінансів в 2019 році).

Економічне зростання буде забезпечено насамперед завдяки розширенню внутрішнього попиту. Однак, і це важливо, не тільки за рахунок споживчого, а й за рахунок інвестиційного попиту. Про це свідчить, наприклад, помітна активізація інвестиційного імпорту (зокрема, продукції машинобудування і електротехнічного обладнання).

Темпи зростання ВВП України за підсумками 2018 року очікуються приблизно на рівні 3%. Багато це чи мало? Відповім так - це той рівень зростання, який може дозволити собі нинішня якість української економіки.

Для того, щоб зрозуміти які інституційні та структурні проблеми економіки України, слід зрозуміти, що в даний момент відбувається в світовій економіці, частиною якої є економіка України. А в світовій економіці йде Третя промислова революція, що почалася в кінці XX століття, темпи якої особливо прискорилося на початку нового тисячоліття. Наслідки цієї революції будуть колосальними, вона викличе не менші потрясіння, ніж її попередники Перша (початок XIX століття), і Друга (кінець XIX - перша половина XX століття) промислові революції. Ця остання за часом промислова революція, перш за все, характеризується наступним:

- зміною енергетичної парадигми – викопне паливо буде поступово замінено поновлюваними джерелами енергії.

- субтрактивне виробництво, яке домінує в даний момент, в середньостроковій перспективі буде істотною мірою замінено адитивним виробництвом (3D друк), значно більш економічним з точки зору витрат на виробництво (до 90% економії енергії та ресурсів у порівнянні з субтрактивним).

- кардинальне підвищення ролі програмного забезпечення в кінцевому продукті.

- значне зростання використання нових інноваційних матеріалів (наприклад, графена) у виробництві, які замінять класичні матеріали (наприклад, чорні метали, алюміній).

- істотне посилення ролі автоматизації в виробництві, аж до повної заміни виробничих одиниць-людей роботами.

- підвищення ролі вертикальної інтеграції при виробництві товарів і локалізація цього виробництва, на відміну від глобально і горизонтально організованого виробництва товарів, що існує в даний момент.

Ці вектори розвитку світової економіки радикально змінять домінуючий в даний час спосіб виробництва товарів. Україна зараз в цьому відношенні є країною промислового устрою, сформованого Другою промисловою революцією, роль якого в світовому виробництві товарів уже знижується і буде стрімко скорочуватися. Що ми і бачимо, наприклад, в поступовому зменшенні колись потужної української металургійної галузі. Останнім часом її частку в українському експорті займає не наукомістка продукція, а пшениця і кукурудза. І тут є питання: де більше ступінь доданої вартості – у металургійних напівфабрикатах або у агросировині. Але точно зрозуміло, що в обох товарних групах додана вартість низька.

Тому макрозавданням економічних реформ повинна стати трансформація української економки в напрямку, заданому вищенаведеними векторами розвитку, задіяння потенціалу української науки.  І тоді наша країна буде експортувати не тільки катанку, ячмінь і насіння соняшнику, аміачну селітру і карбамідно-аміачну суміш. Тоді Україна буде виробляти і продавати на зовнішніх ринках електронне, оптичне телекомунікаційне та мультимедійне обладнання, продукцію аерокосмічної промисловості, суднобудування, сільгоспмашинобудування, верстатобудування і фармацевтику. Домогтися цього - не питання одного року. Але починати реально працювати в цьому напрямку потрібно негайно.

https://nv.ua/ukr/opinion/pro-ekonomichni-pidsumki-2018-roku--2514428.html