Ви є тут

Статистику – під ніж?

Автор:
Манцуров Ігор
30.10.2015

На правах професійного статистика (вважаю себе таким, бо захистив і кандидатську, і докторську дисертації із спеціальності «статистика», а ще пропрацював 15 років на керівних посадах у спеціалізованих агенціях ООН, займаючись, зокрема, і реформуванням національних статистичних систем у багатьох країнах Африки та Європи) хотів би адресувати декілька запитань Уряду, насамперед, керівництву Міністерства економічного розвитку і торгівлі щодо стратегії реформування системи державної статистики України. До цього мене підштовхнув офіційний документ, підписаний одним із заступників Міністра та надісланий у Міністерство фінансів у рамках підготовки проекту Державного бюджету на 2016 рік.

У цьому документі йдеться про розподіл 50 млн. грн.  - суму, на яку Мінекономрозвитку пропонує скоротити граничні обсяги видатків на оплату праці Державної служби статистики України. Зрозуміло, що зменшення фінансування Держстату на таку величезну суму неминуче призведе до скорочення чисельності апарату цього відомства - приблизно на чверть! При цьому виникає декілька вкрай важливих запитань.

По-перше, як і наскільки ефективно керівництво Міністерства пропонує використати кошти, отримані від звільнення професіоналів-статистиків, тобто кошти, які формують захищену Бюджетним кодексом статтю витрат? Нехай кожен зробить висновок сам, ознайомившись із найважливішими статтями витрат:

- 11 млн грн. - на проведення засідань комісій з питань торговельно-економічного співробітництва;

- 5 мільйонів - на забезпечення функціонування апарату Мінекономрозвитку;

- 4,3 мільйона - на модернізацію робочих місць працівників Мінеконорозвитку;

- 18 мільйонів - для розроблення апаратно-програмного комплексу для здійснення державних закупівель;

- і, нарешті, 8 мільйонів - на розвиток єдиного державного порталу адміністративних послуг.

Мимоволі напрошується запитання: а чи обґрунтовані суми, які Міністерство пропонує витратити, скажімо, на розроблення апаратно-програмного комплексу для здійснення державних закупівель? У більшості європейських країн вони коливаються у межах набагато скромніших. І це за умови, що вартість робочої сили в Україні навіть у такій високоінтелектуальній сфері у кілька разів нижча, ніж у європейських країнах.

І нарешті, чи має право Міністр економіки, чи будь-яка посадова особа, визначати, яка саме статистична інформація і в якому обсязі потрібна суспільству загалом та численним групам користувачів, обмежувати право на отримання цієї інформації? А не навпаки - сприяти формуванню інституційних, фінансових та організаційних засад, завдяки існуванню яких кожен громадянин України мав би доступ до будь якої статистичної інформації, за винятком тієї, яка становить державну таємницю?

Очевидно, суспільство саме має вирішувати, яка саме інформація, і в якій формі йому потрібна. І якщо виникає намір реформувати систему статистики (а реформа, поза сумнівами, потрібна) ймовірно, слід насамперед звернутися з відповідними запитаннями до користувачів інформації, які своїми податками формують фінансову базу системи Держстату. І тільки після широкого обговорення приймати рішення щодо напрямків і глибини реформ. Бо саме так діють керівники відповідних відомств у європейських країнах. І якщо Україна здійснила європейський вибір, вона має йти тим самим шляхом. Альтернативи цьому не існує.

Наприкінці хотів би запропонувати таку послідовність заходів із реформування системи статистики в Україні:

  1. Визначення функцій Держстату, правової, інституційної та організаційної спроможності національної статистичної системи відповідати потребам суспільства та користувачів інформації, відповідності статистики України європейським та передовим світовим вимогам тощо, рівня незалежності системи звертаючи особливу увагу на політику поширення даних і метаданих та зручності для користувачів.
  2. Після цього мав би бути здійснений та затверджений на високому політичному рівні перерозподіл повноважень між Держстатом та іншими ЦОВВ  в частині збору та обробки статистичної інформації.
  3. На третьому етапі треба визначитися із кадровою, фінансовою, технічною тощо можливістю Держстата виконувати притаманні йому функції.
  4. Тільки після цього приймати обґрунтовані рішення щодо скорочення штатів (і на якому рівні), обсягів фінансування, необхідності залучення кредитів для підвищення рівня технічної забезпеченості тощо. 
  5. А так звана «оптимізація статистичної звітності» є завданням навіть не другорядного порядку, яке має розв’язатися тільки на основі вирішення вищеозначених завдань більш високого рівня.

Вважаю, що в рамках процесу реформування слід зосередити увагу на таких напрямах реформування системи статистики.

  1. Гармонізація законодавства у сфері статистики із законодавством ЄС.
  2. Запровадження інституційно незалежної системи державної статистики України, яка відповідатиме європейським стандартам   
  3. Зміни інституційної структури системи.
  4. Гармонізація статистичної методології України із методологією міжнародних статистичних організацій
  5. Запровадження нових статистичних спостережень, які відповідають світовій та європейській практиці статистики.
  6. Вдосконалення системи збору і обробки статистичної інформації за рахунок відмови від використання паперових носіїв інформації та переходу виключно на електронні носії.
  7. Зміни співвідношення між чисельністю центрального апарату та обласними статистичними управліннями.
  8. Більш ефективний захист інформації.
  9.  Запровадження нових освітніх програм для персоналу, заснованих на передовій європейській та світовій практиці.
  10.  Забезпечення вільного доступу користувачів до статистичних даних та підвищення рівня відкритості органів державної статистики.
  11.  Вдосконалення системи фінансового забезпечення реформи.

В разі необхідності готовий повторно направити Уряду  «Дорожню карту глибокого реформування системи державної статистики України», яку було розроблено і направлено мною Міністру економічного розвитку і торгівлі України ще минулого року.