Ви є тут

У відповідь Ігорю Манцурову: «Найважливішим є не втратити шанс захистити вітчизняну статистику»

Автор:
Остапчук Ольга
07.10.2015

Шановний Ігоре Германовичу! У попередньому своєму матеріалі я пропонувала, заручившись підтримкою Уряду, за участю усіх зацікавлених сторін скласти й реалізувати упродовж найближчих 2-3 років спільний покроковий план дій з проведення реформування системи державної статистики. З огляду на це, я й запитувала Вас про можливість поділитися думками щодо Дорожньої карти. Але, ознайомившись з надісланою Вами статтею "Карфаген має бути зруйновано", розумію, що зараз, як це не дивно звучить, не час говорити про розвиток того, чого завтра може не бути. Наразі найважливішим є не втратити шанс захистити вітчизняну статистику від "реформування", яке, дійсно, зруйнує її дощенту. Адже додаток до Вашої статті не залишає ані надії на інший розвиток подій, ані сумнівів стосовно того, що ж саме стоїть за запропонованими змінами.

Гадаю, коло учасників дискусії стосовно реформування системи державної статистики не повинно обмежуватися фаховою аудиторією. Надто серйозними можуть виявитися її наслідки для громадянського суспільства.

А щодо формалізації дій з  вирішення питання: "бути чи не бути", то, на мій погляд, одним із можливих сценаріїв виходу з цієї критичної ситуації міг би стати встановлений зв'язок вищезгаданого плану реформування системи державної статистики з планом дій щодо реалізації положень Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", яка 12 січня 2015 року була схвалена Указом Президента України № 5/2015 і передбачає реалізацію 62 реформ та програм розвитку держави, серед яких в рамках вектору розвитку є і реформа статистики. Стратегія "Україна - 2020" визначає Угоду про асоціацію між Україною та ЄС як "інструмент та дороговказ для своїх перетворень", тому й державне реформування (у тому числі статистики) повинно здійснюватися по-європейськи. До речі, на цьому тижні у Держстаті проходитимуть зустрічі з представником Євростату, зокрема обговорюватиметься підготовка до проведення чергового раунду Адаптованої глобальної оцінки національної статистичної системи. У порядку денному передбачено також розгляд питання про реформування органів державної статистики. В умовах, що склалися, чи не варто ще раз звернути увагу міжнародної статистичної спільноти на "професійну залежність" Держстату, а також на можливі подальші наслідки такого стану?

І все ж таки, стосовно Дорожньої карти.

З одинадцяти пунктів, вказаних на Дорожній карті, зупинюсь лише на чотирьох.

1. Гармонізація законодавства у сфері статистики із законодавством ЄС

Надзвичайно важливим є те, що наразі європейськими експертами готується нова версія модельного закону про офіційну статистику для країн нашого регіону. Це - запорука створення якісно нової правової бази для функціонування національної статистичної системи. Наприкінці 90-х у складі інших фахівців Держкомстату мені довелося брати участь у підготовці чинної редакції Закону України "Про державну статистику", яка також розроблялася на основі модельного європейського закону і упродовж тривалого часу стала чи не основною передумовою для успішного розвитку системи органів державної статистики.

2. Запровадження інституційно незалежної системи державної статистики України, яка відповідатиме європейським стандартам

Починаючи з 2012 року, Держстатом запроваджено систему моніторингу, аудиту та самооцінки результатів діяльності (перш за все, якості державних статистичних спостережень (далі - ДСС)), яка базується на досвіді провідних статистичних служб ЄСС, наприклад, практиці використання європейського запитальника самооцінювання для керівника ДСС - DESAP (Development of a Self Assessment Programme). Документація, яка використовується в органах державної статистики України під час виконання робіт з аудиту та самооцінювання, ґрунтується на процесно-орієнтованому підході до організації статистичного виробництва. Як позитивний досвід, поетапне впровадження такого підходу до модернізації статистичного виробництва було рекомендовано статистичним службам країн ЄС Статистичною комісією та Європейською економічною комісією ООН (ЄЕК ООН), Організацією економічної співпраці і розвитку (ОЕСР) та Євростатом. Процесний підхід базується на використанні таких концептуальних моделей, запропонованих у якості стандарту: типової моделі роботи статистичної організації (Generic Activity Model for Statistical Organizations – GAMSO), загальної архітектури процесу статистичного виробництва (Common Statistical Production Architecture - CSPA), типової моделі опису статистичних бізнес-процесів (The Generic Statistical Business Process Model – GSBPM) та типової моделі статистичної інформації (Generic Statistical Information Model – GSIM). Протягом 2013-2014рр. на базі GSBPM, з використанням GSIM та GAMSO Держстатом також було впроваджено процесний підхід у практику планування державної статистичної діяльності.

Таким чином, в управлінні якістю національним статистичним виробництвом три з чотирьох складових циклу Шухарта-Демінга (Plan, Do, Check) наразі вже спираються на європейські стандартні моделі. Залишилося впровадити їх безпосередньо у виробничий процес (Act). Саме у цьому полягає центральне амбітне завдання реформування системи державної статистики - перетворити неефективне виробництво, яке працює за принципом "димоходу", на стандартизований індустріальний бізнес-процес, побудований за CSPA. Це завдання, у тій чи іншій мірі, постало зараз не лише перед європейською, але й в цілому перед світовою статистикою. Досить втішним є те, що українська статистика має певні напрацювання у цьому напрямку, проте у теперішній ситуації його подальший розвиток викликає неабияке занепокоєння. (Довідково: у додатку до цього тексту наведено перелік деяких публікацій з питань покращення статистичного виробничого процесу, зокрема розробки інтегрованої статистичної інформаційної системи на основі метаданих, систематизації статистичних показників, впровадження системи управління якістю статистичним виробництвом з використанням типових моделей GSBPM і GSIM та ін.)

3. Зміна інституційної структури системи та  7. Зміна співвідношення між чисельністю центрального апарату та обласними статистичними управліннями

Два вищевказані пункти Дорожньої карти надзвичайно тісно пов'язані як із розвитком правової бази, а саме: з розробкою підзаконних актів, які визначатимуть функціональність системи державної статистики загалом і певних її рівнів зокрема, так і з впровадженням перелічених моделей, насамперед - GAMSO. Йдеться, по-перше, про дворівневу ієрархічну структуру органів державної статистики, застосування якої за результатами проведеного експерименту було рекомендовано Держкомстату Кабінетом Міністрів України у 2007 році.  По-друге - про "перевертання догори ногами" сучасної піраміди кількісного складу працівників органів державної статистики на підставі кардинальної зміни організаційної структури центрального апарату (із суттєвим збільшенням чисельності персоналу) і регіональних підрозділів Держстату згідно із перерозподілом їхніх функціональних повноважень.  

Отже, як людина, яка очолювала підрозділ, що забезпечував координацію підготовки двох і реалізацію трьох останніх довгострокових програм розвитку державної статистики, можу стверджувати, що Дорожня карта, з одного боку, абсолютно органічно "підхоплює" основні пріоритети реформування системи державної статистики, котрі, як вже зазначалося, є узгодженими з напрямами розвитку Європейської Статистичної Системи (ЄСС), а з іншого - містить найважливіші опорні точки для формуванн

З повагою,

Ольга Остапчук, донедавна директор департаменту планування та координації статистичної діяльності Державної служби статистики України