Ви є тут

Як дати імпульсу нашій економіці

Автор:
Данилишин Богдан
29.09.2017

Потрібно засвоїти – ситуація в економіці України така, що грошово-кредитна політика вже не повинна зводитися лише до стримування інфляції.

Новацією «Основних засад грошово-кредитної політики на 2018 рік і середньострокову перспективу» стало те, що в них замість терміна «грошово-кредитна політика», пропонується надалі застосовувати термін «грошово-кредитна (монетарна) політика». Здавалося б, незначне уточнення? Насправді, це важливе нововведення.

Звичайно, в якості монетарного устрою мається на увазі механізм, який у першу чергу дасть можливість здійснювати якісне прогнозування, контроль динаміки і регулювання встановлених Нацбанком цільових показників інфляції як у річній перспективі, так і в більш довгостроковому періоді.

Важливо усвідомлювати межі, в яких Нацбанк може впливати на зростання цін. Думаю, варто це розуміти і тим критикам, які вже зараз, за квартал до закінчення року, поспішають звинуватити НБУ в невиконанні «тарґету» з інфляції на 2017 рік. Інфляція в Україні не є виключно монетарним феноменом. У всьому світі інфляція – явище багатофакторне. У ній багато складових. Якщо сегрегувати складові на монетарні і немонетарні, то других, допускаю, не виявиться більше, але нехтувати їхнім внеском у зростання цін ніяк не можна. Це повною мірою стосується і України. Наприклад, тарифи національних природних монополій та інфраструктурних монополістів впливають на рівень цін у нашій країні. Впливає на ціни і вартість енергоресурсів, які ми, переважно, імпортуємо. Чи може Нацбанк сприяти стримуванню зростання тарифів вітчизняних інфраструктурних монополістів або впливати на світові ціни на нафту, газ чи вугілля? Питання риторичне. Я не знімаю відповідальності з Нацбанку щодо інфляційної динаміки, але закликаю бути більш коректними в оцінках.

Однак не тільки з метою здійснення інфляційного таргетування ми говоримо про монетарну політику. Зараз у міжнародній практиці виділяється кілька режимів монетарного устрою. Три режими, які є найбільш відомими для вітчизняних фахівців, такі:

- таргетування інфляції;

- таргетування валютного курсу;

- монетарне таргетування.

Монетарне таргетування в якості проміжної мети свого регулювання приймає один з грошових агрегатів, зазвичай це буває грошовий агрегат М2 або так звана «широка» грошова маса М3. Отже, монетарне таргетування передбачає контроль за динамікою відповідного грошового агрегату і за його впливом на рівень інфляції і динаміку ВВП.

Чому я хочу звернути увагу саме на монетарну політику? Звернімося до класиків, оскаржувати авторитет і цінність наукової спадщини, яких складно – Джона Мейнарда Кейнса і Мілтона Фрідмана.

Якщо говорити коротко, основна суть ідей Кейнса полягала в активізації сукупного попиту з метою стимулювання виробництва та пропозиції товарів і послуг. У роботі «Загальна теорія відсотка, зайнятості і грошей» він виступив у якості опонента А. Сміта і заявив про необхідність активної ролі держави в економічних процесах. В якості найважливіших методів Кейнс, поряд з прямими інвестиціями з боку держави, вказував на сприяння з боку держави інвестиціям через регулювання рівня процентної ставки. Розглядаючи два способи регулювання пропозиції товарів і попиту на них – бюджетний і монетарний – Кейнс віддавав перевагу першому (особливо в період спаду в економіці, щоб уникнути «пастки ліквідності»). Однак, методи монетарного впливу він вважав дуже важливими. Зокрема, один із практичних заходів реалізації своїх ідей Кейнс бачив у зниженні процентних ставок за кредитами. Це повинно зробити більш вигідним вкладення коштів у реальну економіку, забезпечивши перетікання капіталу в виробничий сектор.

У свою чергу, Фрідман був переконаний у тому, що між динамікою ВВП і динамікою грошової маси існує чіткий кореляційний зв'язок, про що він (у співавторстві зі Шварц) писав у фундаментальній праці «Монетарна історія Сполучених Штатів». У цій же книзі постулюється, що постійний приріст грошової маси є найважливішим фактором сталого зростання економіки. Для США Фрідман вважав за доцільне рівень приросту грошової маси в межах 4-5% на рік, що, на його думку, має забезпечити приріст ВВП США на рівні 3% в рік. Очевидно, треба дискутувати про конкретні цифри зміни грошової маси в контексті тієї чи іншої країни і економічної ситуації в ній, однак, ігнорувати важливість заходів монетарної політики в плані їх впливу на економічну динаміку щонайменше наївно.

Я навмисно навів позиції не просто найбільш авторитетних економістів в історії, але й підібрав точки зору саме Кейнса і Фрідмана тому, що певною мірою вони представляють протилежні табори в світовій економічній думці. Проте, обидві найбільш популярні економічні школи ставлять в основу монетарну політику. За великим рахунком різниця полягає лише в тому, що послідовники Кейнса вважають за потрібне регулювати монетарну політику безпосередньо в процесі її здійснення, а прихильники Фрідмана дотримуються пріоритету довгострокових аспектів. Тобто, мова йде про різні часові характеристики. Але і ті, й інші (монетаристи більшою мірою, кейнсіанці меншою) вважають вкрай важливою роль монетарної політики, нехай і роблять акцент на застосуванні різних її інструментів.

Істотним чином спираючись на наукову спадщину Кейнса і Фрідмана, а також спостерігаючи на прикладі Центробанків розвинених і країн, що розвиваються, зміщення акцентів у бік охоплення ширшого кола питань, ми і прийшли до розуміння того, що НБУ слід розширити аспекти проведеної політики. При цьому я хочу рішуче відкинути можливі закиди в тому, що нібито пропонується почати «масово друкувати гроші» – насправді мова йде про знаходження оптимальної залежності між приростом грошової маси, темпами нарощування ВВП і динамікою цін.

- грудень 2018 року – 6% (з допустимим діапазоном коливань ±2 процентних пункти);

- грудень 2019 року – 5% (з допустимим діапазоном коливань ±1 процентний пункт);

- грудень 2020 року – 5% (з допустимим діапазоном коливань ±1 процентний пункт).

Але, в нинішніх умовах кінцевим макрокритерієм ефективності як монетарної, так і грошово-кредитної політики є не курс валюти, не рівень інфляції, не показники грошових агрегатів або їх динаміка. Думаю, що зараз таким критерієм є максимальна можливість використання потенціалу банківської системи України для сприяння зростанню та структурній трансформації економіки країни. В тому числі, і оптимальне – в плані лавірування між прийнятною інфляцією і бажаними темпами економічного зростання – забезпечення суб'єктів підприємницької діяльності та домогосподарств грошовою масою, зниження транзакційних витрат при отриманні ними банківських позик.

До чого, з моєї точки зору, ми повинні прагнути в середньостроковій перспективі? Потрібно засвоїти – ситуація в економіці України така, що грошово-кредитна політика вже не повинна зводитися лише до стримування інфляції у що б то не стало. Грошово-кредитна політика, а в тактичній перспективі – монетарна політика, разом із досягненням цінової стабільності, повинна створювати передумови для зростання ділової активності, для формування платоспроможного попиту, відповідного можливостям випуску в національній економіці (зараз, судячи з усього, потенційні виробничі можливості економіки перевищують платоспроможний попит). У середньостроковій перспективі ми повинні мати можливість стабілізувати циклічні зміни ВВП за допомогою заходів монетарної політики, а згодом, можливо, перейти до таргетування ВВП. Вміле використання цього режиму, якщо ми почнемо трансформацію моделі розвитку економіки України, дозволить економіці країни в набагато меншому ступені, ніж зараз, залежатиме від мінливої кон'юнктури зовнішніх ринків.

http://nv.ua/ukr/opinion/danylyshyn/jak-dati-impuls-nashij-ekonomitsi-19...