Ви є тут

Як науці подружитись з економікою

Автор:
Данилишин Богдан
28.11.2018

Знання повинні бути практичними – саме від цього залежить статус України на економічній і політичній картах світу

Національна академія наук України (НАНУ) відзначає столітній ювілей. В цей же день свої 100 років відзначає і її президент – Борис Патон. Які проблеми та успіхи нажила собі українська наука за цей час?

Одними лише проблемами можна наповнити всю статтю, а серйозні досягнення, сподіваюсь, мають місце не тільки в минулому. Втім, яким чином українська наука сьогодні повинна здійснити своє головне завдання – забезпечити якісний розвиток економіки країни?

Бурхливе економічне зростання почалося з першої промислової революції. Це був етап, коли істотно збільшилася вага знань та науки як компонента економічного зростання. Доти практичні знання носили переважно несистемний і неформалізований характер. Інженери і механіки могли покладатися на пояснення, що містилися в письмових текстах, але ключовим залишалося інстинктивне розуміння того, що працює, а що ні. Навіть ліки багато століть поспіль створювали за методом «спробуй і побачиш» – або принцип дії залишався невідомим, або його пояснювали вже після першого-другого використання.

Ключове питання першої промреволюції – чому вона не зменшила темп і тривала до середини XIX століття, а потім заклала основу для другої. Чому тодішні індустріальні прориви видихалися раніше, ніж створювали передумови для сталого і тривалого економічного зростання? Причин кілька.

Наприклад, «мальтузіанські пастки» – коли підвищення добробуту призводило до такого збільшення населення, що попит на обмежені природні ресурси стримував зростання економіки. Чи негативні інституційні зв’язки – коли економічний прогрес породжував політичні та соціальні сили, особисті матеріальні інтереси яких потребували гальмування технічного прогресу тощо. Важливо, що бракувало і знань про те, чому і як працює техніка, та які результати нова технологія. База наукових знань була вузькою. До початку XIX століття значна частина технологій зародилася в результаті випадкових винаходів, інтуїтивних дій, у результаті методу «проб і помилок». Фортуна часом благоволить і непідготовленим умам – але ненадовго. Коли принципи, на яких за успішним збігом обставин заснували технології, залишаються незрозумілими, це не породить стійкий потік удосконалень, доповнень і нових застосувань.  

Коли принципи технології стають зрозуміли, вона розвивається і отримає нове застосування, підвищується і якість продукції. А заразом зростає культура виробничого процесу, зменшується енергоємність і матеріаломісткість виробництва, знижується собівартість, зростає продуктивність праці – тобто відбувається те, чого нині гостро потребує економіка Україна.

Коли технологію потрібно розвивати чи адаптувати до нових умов, підприємці й звертаються до вчених. Метод проб та помилок може спрацювати – та надто це повільно, дорого та ненадійно. Знання ради знань також важливі. Та для інноваційного розвитку за високотехнологічним типом – а саме від успіхів на цій ниві залежить статус України на економічній і політичній картах світу – знання повинні бути максимально практичними. Саме в цьому я бачу головне завдання української науки.

Поточні та потенційні потреби промисловості надихають та мотивують – в тому числі й матеріально – на багато наукових досліджень. Тобто від наших промисловців також залежить успішність української прикладної науки. До речі, темпи зростання інвестицій у відтворення інтелектуальних ресурсів у світі помітно вищі за темпи зростання капіталовкладень, в канонічному сенсі цього терміну.

«Точки зростання» інноваційної економіки – це певний формат концентрації і відтворення науково-інтелектуальних ресурсів і їх перетворення в проривні технології, що формують ядро технологічного укладу більш високого рівня, а також створення виробничої системи, що відповідає адекватним індустріальним укладам. Це і має входити в сферу першочергових завдань НАНУ – і я переконаний, що українські вчені на це здатні. Для цього в складі Академії слід створити Раду з технологічної стратегії, яка би втілювала інноваційну стратегію країни, залучала би до цього бізнес, вивчала перспективи і наслідки.

Пріоритетним напрямком забезпечення переведення економіки України на інноваційну модель розвитку можуть стати мережеві принципи організації взаємодії науки і промисловості. В рамках мережевих структур можна сконцентрувати колективи вчених, розробників, менеджерів задля вирішення великого завдання, при цьому координація і управління будуть здійснюватися на основі принципів самоорганізації по горизонталі, та централізації – по вертикалі. Варто подумати про перегляд жорсткої ієрархічної організації системи української науки.

Американський соціолог Роберт Мертон писав, що «науку варто пестити і леліяти, оскільки вона дозволяє полегшити людський тягар, сприяючи технічним винаходам». Тож з нагоди столітнього ювілею української академії наук, хочу побажати перетворювати знання і навички наших вчених у сучасні технології, що підвищують економічну міць України і добробут населення.

https://nv.ua/ukr/opinion/danylyshyn/jak-nautsi-podruzhitis-z-ekonomikoj...