Ви є тут

Який вектор розвитку потрібен Україні?

Автор:
Данилишин Богдан
27.06.2018

Якщо не буде успішною економічна політика – не будуть успішними й інші реформістські заходи.

Чим ближче до етапу виборів інститутів влади в Україні, тим більше буде з'являтися будь-якого роду програмних документів, які претендують на місію порятунку нації. В своїй колонці вчора я розпочав дискусію відносно неологічних течій в сучасній політичній риториці. Раз вже інтрига закручена, хочу поговорити, яким повинно бути нове бачення економічного розвитку. Якщо не буде успішною економічна політика – не будуть успішними й інші реформістські заходи. Разом з тим ефективною економічна політика буде лише тоді, коли на цей момент буде сформована достатньо адекватна політична система, яка може відповідати реальним вимогам часу і адекватно реагувати на економічні виклики.

Якщо формувати нову економічну доктрину розвитку країни, визначати її як програмний документ, то відносно економіки концептуально в ньому має бути:

- проаналізована нинішня ситуація в світовій економіці і поданий прогноз її розвитку;

- повідомлено про стан української економіки в поточний момент;

- заявлено про бажання поліпшити цей стан, про відповідні інструменти і методи для цього.

Не буду зупинятися на другому пункті – нинішній стан український економіки добре відомий.Перейду до конструктиву.

Чому важливі аналіз і прогноз стану світової економіки? Зовнішні чинники впливають на політику України в набагато більшій мірі, ніж зазвичай прийнято вважати в експертному співтоваристві - особливо гостро ми стали це відчувати, починаючи з 2014 року. Те ж саме треба сказати і про економіку нашої країни. Наведу одну цифру: частка ВВП України в світовому ВВП становить близько 0,12%. Цього достатньо, щоб переконатися – ми повністю залежимо від тенденцій у світовій економіці. Тому, тут чітко має бути написано про ті небувалі тектонічні технологічні зміни, які відбуваються у світовій економіці – адитивне виробництво, тотальна діджіталізація, альтернативна енергетика, індивідуалізація продукції, що випускається, бережливе ставлення до ресурсів. Вплив зовнішніх факторів на економіку України – головна причина її зростання в минулому. Він же може стати причиною зростання і в майбутньому. Але за умови, що ми зможемо відповідати тим технологічним трансформаціям, які відбуваються в економіках розвинених країн.

Якщо є бажання зробити кардинальні зміни в українській економіці, то має бути зрозумілим контекст, в якому потрібно здійснити таку трансформацію. У чому цей контекст полягає? Загальним місцем у світовому економічному мейнстрімі є концепція домінування в найближчі 30 років тих держав, які зможуть побудувати нову індустріальну економіку, засновану на виробництві товарів найсучаснішим технологічним способом. З огляду на те, що зараз в світі йде зміна технологічної індустріальної парадигми – третя і четверта промислові революції – потрапити в нове технологічне майбутнє є шанс у всіх країн, які хочуть цього. Адже багато галузей економіки будуються з нуля, в тому числі і країнами розвиненого світу. Україна може зробити технологічний прорив, тим більше що вона має багато з необхідного для цього: освічене населення, виробничу культуру, традиції створення та втілення у виробництво технологій другої хвилі індустріалізації. Неоіндустріалізм як основа нової економічної доктрини розвитку країни повинна базуватися саме на прагненні до досягнення технологічної переваги, для початку хоча б в кількох галузях.

Ймовірно фахівці, які будуть описувати економічну складову нової Стратегії розвитку, приділять увагу таким загальновизнаним показникам, як ВВП. Але не тільки крізь призму динаміки ВВП варто планувати розвиток економіки – важливою є її якість. А в плані якості економіки ситуація сумна. України взагалі немає в рейтингу ОЕСР щодо питомої ваги високотехнологічної галузі в ВВП країни. Немає України і в рейтингу Світового Банку по частці високотехнологічної продукції в експорті. Хіба структура експорту, його номенклатурна диверсифікація та рівень доданої вартості в експортованій продукції не є показниками стану і перспектив економіки? Вважаю потрібен акцент на розвиток експорту. Але дуже важливо визначитися, за рахунок яких груп товарів планується це зробити: продукції з високою доданою вартістю або за рахунок нарощування експорту сировини?

Якщо акцент буде зроблений на сировину, то економіка України так і залишиться відкритою сировинною економікою, вкрай вразливою до зовнішніх і внутрішніх шоків. Якщо вона перестала черпати драйвери зростання ще в умовах глобалізації, то не варто чекати нічого хорошого в парадигмі протекціонізму, коли доступ нашої сировини і товарів з низькою часткою доданої вартістю на експортні ринки буде гальмуватися іншими країнами. Якщо і далі межею мрій буде експорт чавуну, карбаміду або кукурудзи, ми отримаємо консервацію існуючого стану речей, це буде програма відмови від амбіцій, програма остаточного визнання того, що Україна є країною третього світу, і вся економічна активність повинна складатися з дій косметичного характеру, які в кращому випадку приведуть до надходження коштів до країни у вигляді кредитів і благодійної допомоги від міжнародних фінансових організацій та країн-донорів.

Якщо ж акцент буде зроблений на товарах з високим ступенем доданої вартості та на високотехнологічній продукції – це дійсно буде неоіндустріалізація – назвіть все це хоч і «новий курс» чи як хочете. Як показує історія, довгострокові успіхи в збільшенні експорту продукції з високою доданою вартістю обов'язково були пов'язані з реалізацією політики щодо організації виробництва нової технологічної продукції. Тільки створення нових високотехнологічних товарів або їх клонів за нижчою ціною дозволить наростити несировинних експорт.

Щодо заходів з реалізації промислової політики. У роботі «Японська економічна модель» фахівці з міжнародної конкуренції Майкл Портер і Хіротака Такеучі, пишуть про те, що на міжнародних ринках успіху домагалися, в тому числі, і ті японські компанії, яких уряд не підтримував. Але багато більше було зворотних прикладів - прикладів успіху фірм, які без підтримки уряду не добилися б успіху. Ми не знаємо про успіхи перетворень в національних економіках країн, влада яких самоусунулися від впливу на економічні процеси. Тому, «новий індустріалізм» повинен базуватися на проактивній участі держави в економічній політиці. Звичайно, з урахуванням реальної оцінки наявних в країні ресурсів, потрібно чітко визначити ті сектори економіки, на яких ми повинні зосередитися.

Особлива увага має бути приділена освіті і науці. Технологічної переваги буде складно досягти без створення в Україні університету світового рівня. Саме наявність таких вузів відрізняє розвинуті країни від слабо розвинених. Згадаймо такі вузи, як Массачусетський технологічний інститут та Стенфордський університет в США, або «Техніон» в Ізраїлі (має в своєму викладацькому складі чимало вихідців з України). Це теж має стати частиною Стратегії. Наявність такого університету, що займається дослідженнями і розробками, які не відокремлені від освітнього процесу, стане головним фактором трансферту технологій в промисловість і необхідною умовою успіхів у створенні сучасної індустрії. Без такого вузу ми не зможемо асимілювати нову виробничу парадигму. У тому числі і тому, що способи викладання і методи досліджень навіть в кращих технологічних вузах нашої країни морально застаріли на десятиліття.

І, звичайно, в новій парадигмі розвитку економіки  має бути розуміння ролі діяльності фірм, що фінансують технологічні інновації. Тут потрібно спиратися на самі передові світові зразки – США і Ізраїль.

У цій колонці я не претендую на повне охоплення всіх заходів, які можуть покласти початок неоіндустріалізму в українській економіці та її гуманізації. Але я перерахував концептуальні напрямки реіндустріалізації і технологічного відродження країни. Вони, з моєї точки зору, і повинні бути базисом економічної частини по-справжньому «нового курсу» - Стратегії національної модернізації та економічного відродження, підготовка якої в даний час ведеться національними фахівцями. Тому що метою національної модернізації  має бути створення нової української економіки, яка вписується в актуальні тенденції третьої і четвертої промислових революцій. Тільки цей шлях, як засвідчує практика, стимулюватиме зростання добробуту громадян України.

https://nv.ua/ukr/opinion/danylyshyn/jakij-vektor-rozvitku-potriben-ukra...