Ви є тут

За що воюють США і Китай. П'ять уроків для України

Автор:
Данилишин Богдан
11.05.2018

Торгова війна між США і Китаєм – найважливіша тема в міжнародній економіці.

Передумови до її переходу в активну фазу склалися в другій половині минулого року. А в березні цього року Вашингтон заявив про намір ввести мита на імпорт китайської технологічної продукції в обсязі $150 млрд. У відповідь Пекін заявив, що готовий ужити аналогічні контрзаходи на таку ж суму.

На початку травня в Пекіні пройшов перший раунд торговельних переговорів, що завершився безрезультатно. Це не дивно, оскільки напередодні переговорів вимоги США істотно змінилися. Раніше Штати закликали Китай вжити заходів, спрямованих на скорочення дефіциту в торгівлі між ними, на $100 млрд (зараз дефіцит складає $375 млрд) і знизити мита на імпорт автомобілів (зараз в США вони становлять 2,5%, а в Китаї в 10 разів вище). Тепер США наполягають на зниженні дефіциту в торгівлі на $200 млрд. І зменшенні більшості імпортних тарифів у Китаї до американського рівня. А також вимагають від КНР скасувати неринкове субсидування пріоритетних галузей економіки, передбачене стратегічним документом «Зроблено в Китаї – 2025 рік».

Стратегію «Зроблено в Китаї – 2025 рік» затвердила в 2015 році Держрада КНР, по суті це перший десятирічний план. У ньому визначено кілька пріоритетних напрямів – підвищення інноваційного потенціалу обробного сектора, його структурна перебудова, підвищення рівня інтеграції информтехнологий і промисловості, зміцнення виробничого потенціалу базових галузей промисловості, активізація формування китайських брендів, масштабне впровадження екологічно чистих виробництв, розвиток сектора виробничих послуг. Стратегією визначено 10 ключових галузей, на розвитку яких будуть зосереджені зусилля: IT-індустрія нового покоління, верстати з числовим програмним управлінням і робототехніка, аерокосмічне обладнання, морське інженерне обладнання та високотехнологічні судна, сучасний рейковий транспорт, енергозбереження та автомобілі на альтернативних джерелах енергії тощо.

Саме початок реалізації стратегії «Зроблено в Китаї – 2025 рік» вважають каталізатором нового витка торгової війни між США і КНР. Ще в 2016 році, за президентства Барака Обами, звіт торгового представника США був витриманий в позитивному тоні, в ньому говорилося про розширення взаємовигідної торгівлі й інвестицій. Але в звіті за 2017 рік призначений Трампом новий торговий представник США Роберт Лайтхайзер вже стверджує, що США «помилялися в підтриманн вступу Китаю до СОТ на умовах, які виявилися неефективними для забезпечення прихильності Китаю відкритому ринковому режиму торгівлі». Також в торішньому звіті торгпреда США вказується на те, що стратегія «Зроблено в Китаї – 2025 рік» спрямована на захоплення найбільших часток світового ринку. Мотиви звинувачень традиційні – згідно з доповіддю торгпреда США, інструменти, які використовує уряд КНР для досягнення цілей стратегії, характеризуються як масоване державне втручання і держпідтримка, спрямовані на сприяння розвитку китайської промисловості за рахунок обмежень щодо іноземних підприємств і зарубіжної продукції.

До речі, в Китаї не приховують, що на розроблення і реалізацію стратегії «Зроблено в Китаї – 2025 рік» їх надихнули масштабні інвестиції уряду США в науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки (НДДКР).

Торгова війна свідчить про те, що США всіляко опираються тому, щоб Китай міг наздогнати Штати в технологічному плані. Побоювання США зрозумілі. Китай вже входить до переліку світових лідерів у таких сферах, як виробництво верстатів і складальних ліній з числовим програмним управлінням, почалася комерційна експлуатація китайського пасажирського літака ARJ-21, успішно проведені випробування середньомагістрального лайнера С-919, в грудні минулого року здійснив перший політ найбільший в світі літак-амфібія AG-600. Китаєм здійснений успішний запуск важкої ракети-носія «Чанчжен-5» і першого в світі квантового супутника. Китай розробив батискаф «Хайдоу», ставши третьою в світі країною, здатною проводити дослідження на глибинах до 10 тис. метрів.

Ще одним приводом для американо-китайської торгової війни є законодавчий акт, що рік тому наубув чинності в Китаї,  відповідно до якого зарубіжні компанії, що відкривають спільні виробничі підприємства в КНР, повинні надавати китайським партнерам всі технологічні подробиці виробництва аж до програмних кодів своїх розробок.

Втім, не думаю, що торговий конфлікт між США і КНР буде нескінченно загострюватися. Вважаю, американці навмисно нагнітають обстановку, висуваючи спочатку завищені вимоги, але компроміс буде знайдений. За аналогічним сценарієм США вели переговори в рамках Північноамериканської зони вільної торгівлі (NAFTA). Спочатку Штати вимагали, щоб в зібраних у Мексиці автомобілях, ввезених у США без стягнення мита, частка американських компонентів була збільшена з нинішніх 20% до 50%. Але в остаточному підсумку знайдено більш м'яке рішення, що тією чи іншою мірою влаштовує всіх учасників – буде підвищено сумарну межу частки компонентів з країн – учасників NAFTA (Канада, Мексика і США). Китайцям теж є за що торгуватися – вони незадоволені посиленням обмежень на роботу в США компаній з Китаю, маю на увазі, наприклад, заборони на придбання американських компаній китайськими ZTE і Huawei.

До речі, після закінчення реалізації стратегії «Зроблено в Китаї – 2025 рік», влада Піднебесної планує реалізувати ще два подібних плани, кінцевою метою яких є виведення країни до 2049 року, коли КНР виповниться 100 років, в число інноваційно-промислових лідерів світу.

Які висновки ми повинні винести з торгового конфлікту між двома наддержавами?

Перше. Якщо найбільші наддержави – США і Китай – борються за технологічну перевагу, значить головною метою економічної політики повинно бути прагнення до досягнення технологічної переваги.

Друге. Якщо США і Китай роблять акцент на держпідтримку НДДКР, значить, це критично необхідно для розвитку сучасних індустріальних економіки.

Третє. Якщо США оцінюють заходи держпідтримки Китаєм національної промисловості як несуть загрозу технологічній гегемонії Штатів, значить, такі заходи дійсно ефективні. Це відповідь вітчизняним прихильникам абсолютного лібералізму, які вважають, що українська промисловість повинна або сама, без участі держави, відновитися і успішно протистояти іноземним конкурентам, або, якщо промисловість без держпідтримки не є достатньо ефективною, то нехай вона відімре.

Четверте. Китай затвердив і реалізує стратегію «Зроблено в Китаї – 2025 рік». Це хороший урок – в Україні потрібно розробити і почати впроваджувати кілька точкових компактних і реалістичних стратегічних програм, спрямованих на розвиток тієї невеликої кількості галузей, в яких ми можемо не тільки задовольняти потреби внутрішнього ринку, а й стати помітним регіональним гравцем: авіаційне і ракетно-космічне машинобудування, ВПК, транспортне та сільськогосподарське машинобудування, верстатобудування.

П'яте. Якщо перспективи технологічного розвитку КНР настільки серйозні, що США не на жарт стурбовані можливою втратою технологічного лідерства, отже, українським компаніям варто шукати місця, де вони зможуть вбудовуватися у виробничі ланцюжки китайський підприємств, зокрема тих, де може бути задіяний інноваційний потенціал наших вчених і дослідників (в тому ж авіаційному та ракетно-космічному машинобудуванні, наприклад). Якщо ми зможемо хоча б в кількох напрямах стати технологічним сателітом Китаю, а не будемо задовольнятися продажем туди кукурудзи і соняшникової олії, це підвищить шанси на економічне відродження України.

https://nv.ua/ukr/opinion/danylyshyn/za-shcho-vojujut-ssha-i-kitaj-pjat-...