Блоги

Головною подією січня став спалах коронавіруса в Китаї. Кількість хворих і померлих поки зростає по експоненті (що, втім, типове для початкового етапу). Те, що відбувається вже серйозно відбилося на економіці Китаю (друга за розміром економіка світу), а також на світових фондових і сировинних ринках. Не думаю, що варто проявляти відчайдушний оптимізм, вважаючи, що економіка України не зазнає труднощів.

Головними темами ювілейного (п'ятдесятого) Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), що відбувся минулого тижня в Давосі, були світова торгівля і екологічні ризики, а також соціальні проблеми («більш чесна» економіка).

Частка української економіки в світовій, м'яко кажучи, невелика - за підсумками 2018 року вона становила 0,29% (ВВП за ПКС, за даними Світового банку). Тобто, ми дуже серйозно залежимо від стану міжнародної економіки, тим більше, що українська економіка відноситься до числа не лише «малих», але й «відкритих» (питома вага як експорту, так і імпорту - трохи нижче половини ВВП).

Вивчив «Звіт про фінансову стабільність» Нацбанку. Наведу кілька пасажів з цього документа. З одного боку, стверджується, що за умови продовження структурних реформ, отримання запланованих траншів від МВФ і відсутності значних макроекономічних шоків, за базовим сценарієм державний і гарантований державою борг буде скорочуватися до 50% від ВВП на кінець 2020 року і 48% - на кінець 2021 року. З іншого боку, виплати уряду і Нацбанку в 2020-2022 роках разом з відсотками перевищать 24 млрд. дол. Більшу частину цієї суми потрібно буде рефінансувати на зовнішніх ринках. Погашення та обслуговування валютного держборгу - ключовий середньостроковий виклик.