Ви є тут

Стан та перспективи розвитку ситуації на ринку нафтопродуктів

13.07.2016

Нафтопродукти у наш час є одним із найбільш затребуваних товарів на внутрішньому ринку. Будь-яке коливання цін на них має безпосередній вплив на вартість всіх інших товарів та позначається на споживчих настроях населення.

В умовах залежності українського ринку нафтопродуктів від імпортних поставок питання формування цін на бензин та дизпаливо набуває особливої актуальності.

Саме тому, для чергового зібрання Економічного дискусійного клубу, яке відбулося 12 липня ц. р., було вибрано тему щодо стану та перспектив розвитку ситуації на ринку нафтопродуктів. Дослідження на зазначену тему презентував член ЕДК, директор НТЦ «Псіхея» Сергій Сапєгін.

«Україна є аутсайдером у рейтингу доступності палива не лише в європейських країнах, але й серед пострадянських держав. Пересічний українець здатен купити на «очищену» від податків зарплату всього 154 л бензину А-95 (Євро-4). Це втричі менше, ніж білорус, у 4,5 рази менше, ніж поляк, та в 20 разів менше, ніж люксембуржець. Навіть відносно багатий киянин може собі дозволити лише 263 л «п’ятого», тобто на 20% менше за болгарина», - відзначив С. Сапєгін.

Зубожіння українців посилює соціальну напругу у суспільстві. Зокрема, таксисти, перевізники, аграрії, яким автомобіль необхідний для ведення бізнесу, гостро реагують на кожне підвищення вартості палива. Такі вияви невдоволення успішно використовують у своїх цілях усі політичні сили, говорячи про «наведення порядку на паливному ринку».

Проте, Антимонопольний комітет України оцінює поведінку учасників ринку за методиками, розробленими у минулому столітті, та навідріз відмовляється їх переглядати. Зазвичай, висновки регулятора зводяться до наступного: паливний ринок України ніяк не реагує на «світові тенденції»; причиною такої поведінки є змова між трейдерами; результатом подібної змови є завищені ціни на бензин; ціни на бензин необхідно знизити, а змовників – покарати.

Однак вартість палива – величина, що залежить не лише від котирувань нафти марки Brent, але й від 300 інших факторів, що визнає і сам АМКУ, оцінюючи «вклад» вартості сировини у структурі ціни лише у 15%. Іншими словами, здешевлення нафти з $112 до $33 за баррель повинно було, при інших незмінних умовах, призвести до зниження роздрібних цін на бензин на 11%.

«Антимонопольний комітет України вважає, що трейдери завищують роздрібні ціни на бензин та не реагують на зниження нафтових котирувань. Однак, якщо врахувати курс долара, за який закуповується до 80% нафтопродуктів, що реалізуються в Україні, причина уявної невідповідності «світовим тенденціям» зникне. Тому, ні про які «надприбутки» трейдерів, що сплатили податки в казну, мова не йде. Інша мова – це ті, хто цих податків не платить»,- підкреслив директор НТЦ «Псіхєя».

Ситуація ускладняється тим, що на ринку Україні присутня значна кількість заправок, які знаходяться в експлуатації. Кожна з них щодобово реалізує лише 0,39 т бензину, що вп’ятеро менше, ніж у Польщі. Тобто, ринок накопичив потенціал до п’ятикратного скорочення.

Перспективи регіональних мереж ще гірші. Принаймні кількість полтавських, тернопільських, вінницьких та волинських станцій можна скоротити у 8-9 разів, а кіровоградських – в одинадцять.  

Дослідження НТЦ «Псіхєя» демонструє, що паливний ринок України потребує прозорих правил поведінки компаній.

У процесі обговорення презентації, члени Клубу акцентували увагу на тому, що сьогодні для внутрішнього ринку нафтопродуктів характерними рисами є: зростання рівня нецивілізованої конкуренції, ухиляння від податків, низька якість пального, ігнорування прав споживачів нафтопродуктів тощо.  

На думку членів Клубу з метою налагодження цивилізованої ситуації на внутрішніх ринках загалом, і зокрема на ринку нафтопродуктів, необхідно скористатися досвідом європейських країн та перейти від стихійно-ринкової економіки до соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Зокрема, це стосується обов’язкової регламентації на рівні держави чи її регіону допустимої щільності мереж автозаправок. Слід розуміти, що надмірна їх кількість є прямою загрозою екології, в першу чергу ґрунтам. 

Крім того, всі країни ЄС мають затверджені стандарти якості нафтопродуктів, порушення яких  жорстко карається. При чому в ЄС широко застосовуються механізми оперативного контролю за якістю пального шляхом використання мобільних лабораторій (автомобіль з відповідним лабораторним обладнанням), що дозволяє на місці здійснити перевірку, та у разі потреби, застосувати відповідні санкції. Натомість в Україні ці питання обговорюється не один рік, а через відсутність дієвої системи контролю за якістю продукції, передусім, страждає пересічний споживач.

Також для цивілізованого світу властивим є створення умов для стійкого функціонування ринку нафтопродуктів, що є запорукою не лише цінової стабільності, але й безпеки держави. З цією метою на державному рівні практикується створення інтервенційних фондів (стратегічних запасів) нафтопродуктів. В умовах імпортозалежності України від поставок нафтопродуктів це питання набуває стратегічного значення.

Поряд з цим політика держави має орієнтуватися не на стимулювання ввезення готових нафтопродуктів, а на налагодження переробки сирої нафти на вітчизняних НПЗ.